Ми наступали, вони відступали | Історичний документ

Білоруські котли. Червень 1944 року. Як не схожий він на червень 1941 року! Котел під Бобруйському. Котел під Вітебськом. Залишилися в строю фашисти біжать по стежках і дорогах, у бік не звернеш — кругом драговини. З ними розправляються партизани. Вони б’ють ворога, руйнують перед відступаючими мости. А їх не злічити, і біля кожного пробка: зручна мета для нашої авіації.

Гриміли в ці дні імена уславлених радянських полководців: Жукова, Малиновського, Рокоссовського, Толбухіна, Говорова, Черняховського, Конєва, Баграмяна, Єременко, Мерецкого.

Вустами Левітана щоденно оголошувалися па весь світ накази Верховного Головнокомандувача. Називалися сотні звільнених сіл і міст. Повідомлялися імена командирів всіх родів військ, здійснили вдалі операції. Військам оголошувалася вдячність.

Наступ почалося 24 червня. А рівно через місяць розгромлена центральна угруповування військ противника. Втрати німців склали: убитими близько 400 тисяч солдатів і офіцерів, взято в полон близько 160 тисяч, у тому числі 22 німецьких генерала — командири великих частин і з’єднань.

Підтвердилися в ті дні слова Суворова: «Ніщо не може опиратися силі зброї Російського!»

Це наступ не було легкою прогулянкою. Військова мудрість і військову майстерність проявлялися у великому і малому. Знищували ворожі війська в котлах під Мінськом і Брестом, і в цей же час йшов нерівний бій на безіменній висоті й біля прикордонного Бугу. Німці не скупилися на снаряди і міни, вони кидалися в одну контратаку за інший.

Пішли в перекази білоруські битви. Ніби тільки вчора плелися по путівцях і шляхах тисячі і тисячі полонених. Колись було їх конвоювати. Допомогла німецька самодіяльність: обезоруженные солдати і офіцери самі шикувалися в колони. Старшому по чіпу вручали карту, вказували пункт призначення і — кроком руш! Підганяти колони не доводилося. Голодна, вшивая солдатня перла до вказаного місця, щоб швидше насититися у похідних кухонь.

З рідної Білорусії йдуть хороші вісті. Всього лише півтора місяці тому під Бобруйському йшли бої з оточення німецького угруповання. Це було на початку липня, а вже у серпні в Бобруйську вступили в дію деякі промислові підприємства, на Березині курсують суду, почала виходити рідною мовою газета «Комуніст». Населенню видані продуктові картки, пенсіонери отримали грошову допомогу, готуються до нового навчального року школи, діють лікарні, медичні пункти, дитячі садки. Скошені на полях озимина, зерно надходить на заготівельні пункти.

Живи, працюй, радуйся, звільнена земля. Побажай нам швидкої перемоги.

На польській землі. З Біловезької пущі — стрімкий кидок до річки Нарев. Тут, на рубежі Вісла — Нарев, фашисти готували черговий «неприступний оборонний вал».

Ріку Нарев великою не назвеш. Подекуди її можна перейти вбрід. Цей водний кордон з широкою заплавою наші піхотинці подолали майже безкровно. Вирвалися вперед підрозділи захопили високий західний берег, зіштовхнули німецькі заслони і окопалися. Головні сили були ще далеко, а німці робили контратаки одну за одною. Вони пустили в хід танки, тяжкі гармати. А у наших солдатів лише стрілецьку зброю та легкі міномети. Зав’язалися рукопашні сутички, люди стояли на смерть. Але ось розгорнулися наші батареї, наспіли «катюші». Контратаки ворога захлинулися. На плацдармі настало затишшя.

Наближалася зима. Про неї нагадував сизий іній вранці на голих полях. Селяни польських сіл зібрали врожай навіть біля передовий, підняли зяб.

Вдень на плацдармі — зловісне мовчання, а вночі за пагорбами, в глибині ворожої оборони, натужно гули мотори.

У жовтні німці несподівано почали артпідготовку. Земля заходила ходором. На вузькій ділянці фронту кинулися на наші позиції кілька німецьких дивізій. Сотні танків рвалися через дротяні загородження і мінні поля.

Ми наступали, вони відступали | Історичний документ

День за днем не замовкав бій. Фашисти робили одну атаку за іншою. Гітлер наказав своїм солдатам померти, але вирвати з радянських рук пістолет, направлений в серце Німеччини. Так називав фюрер плацдарм на Нареві.

Військова Рада фронту в ці дні звернувся з листом до солдатам, сержантам і офіцерам. У ньому говорилося:

«Батьківщина ніколи не забуде славних героїв Наревской битви, повторивших стійкість сталінградців.

Слава героям наревского плацдарму!

Своїми подвигами вони вписали нову сторінку в історію блискучих перемог Червоної Армії.

…Славою Сталінграда, Курська, Дніпра та Білоруської битви овіяні наші прапори!

Недалекий той час, коли ми знову підемо вперед на Захід, щоб остаточно добити пораненого німецького звіра в його власній барлозі!»

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: