Одним з найдивовижніших і обов’язкових до відвідування місць в Москві є Мавзолей. Про пам’ятник-усипальниці Володимира Ілліча Леніна, чий вигляд трепетно охороняється державою ось вже кілька десятків років.
Історія створення
Тіло Леніна було забальзамовано в 1924 році, незабаром після його смерті, а труну з тілом було встановлено в Будинку Спілок, куди протягом п’яти днів і ночей сходилися сотні, тисячі селян і робітників, щоб попрощатися з великим революціонером. Тіло Леніна знаходиться в Мавзолеї і по сей день і інтерес до нього анітрохи не згас, хоча з часом з’явилася одна принципова відмінність. Мавзолей наших днів – це вже не ритуальна усипальниця. Це – данина минулої історії великої колись країни – СРСР, і музей, який щорічно, незалежно від політичних і релігійних поглядів, що відвідують тисячі осіб.
Хоч ідея зі збереженням тіла вождя і приписують Сталіну, сучасники стверджували, що незабаром після смерті Леніна на адресу уряду стало надходити безліч телеграм і листів від робітників з проханням зберегти його тіло для можливості попрощатися. Листи ці, однак, ніде не публікували і розголосу не зраджували. Сталін, в свою чергу, хотів зберегти тіло Леніна за прикладом збереження мощей святих, зробивши тим самим об’єкт поклоніння, “живий” символ комунізму. Категорично проти бальзамування виступала частина партійців, в тому числі Лев Троцький, наполягаючи на похоронах і передання тіла землі. До речі, питання про етичність перебування тіла Леніна в Мавзолеї піднімаються до цих пір, а суперечки з цього приводу не вщухають.
Відведений під Мавзолей ділянку поруч з Кремлівською стіною вже тоді (у 20-ті роки ХХ ст.) був некрополем, в якому покоїлися останки бійців Жовтневої революції і партійців.
Мавзолей в 1924 році будували поспіхом на промерзлій землі, але до дати похорону так і не встигли, добудувавши навесні того ж року. Дерев’яний Мавзолей простояв шість років, після чого на його місці звели кам’яний, яким він і зберігся до наших днів.
Під час Великої Вітчизняної Війни тіло вождя було евакуйовано в Тюмень і повернуто до Москви тільки в 1945 році, після підписання Третім Рейхом капітуляції.
Після смерті Сталіна, в 1953 році, його тіло було забальзамовано і знаходилося в Мавзолеї до 1961 року, коли на з’їзді КПРС було вирішено, що “серйозні порушення Сталіним ленінських заповітів, зловживання владою, масові репресії проти чесних радянських людей і інші дії в період культу особи роблять неможливим залишення труни з його тілом у Мавзолеї в. І. Леніна”.
З трибуни Мавзолею довгий час перед народом виступали радянські керівники – для цього навіть було збудовано ліфт з підвалу наверх. У 1996 році цю традицію перервали. Реконструкцію та ремонтні роботи Мавзолею проводяться регулярно – для того, щоб будівля не постраждала від вібрацій при проїзді військової техніки під час парадів, а під час масових свят на Червоній площі його огороджують захисними конструкціями. Мавзолей відноситься до об’єктів Всесвітньої спадщини як важлива частина російської історії і культури і охороняється ЮНЕСКО.
Екскурсія в мавзолей
На вулиці мінус 15 градусів і йде сніг. Сонце і мороз, а я стою в черзі численних бажаючих відвідати усипальницю.
Мавзолей чудово поєднується з архітектурними рішеннями Червоній площі. Невеликий за розміром (24х12) зовні він чимось нагадує піраміди єгипетських фараонів із цегли й бетону.
Спершу – прохід через металевий детектор, потім – особистий огляд охороною. Весь багаж, а також камери і мобільні телефони необхідно залишити у спеціальній кімнаті, в Мавзолей з ними не можна. Як тільки всі пункти безпеки дотримані, я і інші туристи у супроводі охорони долаємо три сходових прольоту і опиняємося в святая святих російського соціалізму.
“Серце” Мавзолею – невелика і тьмяно освітлена кімната з непередаваною атмосферою. Скляну труну з Леніним стоїть в самому центрі: голова його покоїться на оксамитовій подушці, руки складені на грудях. Розглядаючи легендарного вождя російської революції крізь куленепробивне скло, я з великим подивом помітив, що минулі роки практично не позначилися на його зовнішності, а обличчя і зовсім як на історичних портретах, навіть борода і вуса на місці. Він одягнений у костюм 1920-х років, а шкіра від часу і хімікатів набула дещо жовтуватий відтінок. За тілом Леніна ведеться суворий і ретельний догляд зволожуючими кремами і спеціальним розчином, а рівень температури і вологості строго контролюється, щоб і у майбутніх поколінь була можливість на власні очі побачити образ вождя.
Ленін
Володимира Ілліча Леніна (вродженого Ульянова), неодноразово засилали в Сибір за політичні погляди, які йшли врозріз з інтересами царського уряду. Організувавши більшовицький рух, Ленін швидко завоював авторитет і серед робітників, і серед інтелігенції, незадоволених царським режимом. Блискучий оратор, вміє підібрати потрібні слова, він у найкоротші строки став голосом пригнобленого народу і закликав боротися з розрухою, яка була результатом правління царя.
Фелікс Дзержинський, Михайло Калінін. Їхні гроби стоять в один ряд з труною Леніна. Тут є навіть меморіальна дошка присвячена Юрію Гагаріну – першій людині, що побував у відкритому космосі.
Після екскурсії нас виводять на вулицю і я, минаючи детектори та ворота, виходжу на Червону площу. Вся екскурсія тривала не більше 20 хвилин – для порівняння, в черзі, я простояв чотири години.
Відвідування усипальниці великого російського політичного лідера – це незабутні емоції та безцінний досвід. Кожен сантиметр сумно відомої Червоній площі – це історія. Велика і жахлива історія, яку просто не можна, неможливо забути. Ця бруківка, здається, бачила все: від публічних страт до парадів на честь перемоги і концертів таких відомих музикантів, як Пол Маккартні і Ерік Клептон. Всього в 50 метрах від Мавзолею знаходяться ще два дивовижних пам’ятника – сам Кремль і Собор Василя Блаженного, і обидва вони красномовно розповідають про події свого часу. Віддати шану Батькові російської революції – це невеликий і не такий вже значний, але воістину незабутній досвід, який коштував і чотиригодинного очікування, і холоду.