На донському рубежі яскраво розкрився військовий талант 19-річного Бориса Терентьєва — відважного воїна 203-ї стрілецької дивізії. В одному з боїв його кулеметний розрахунок відбив кілька атак противника. Але гітлерівці не хотіли втрачати важливих позицій і, підтягнувши свіжі сили, продовжували атакувати, не рахуючись із втратами. Терентьєв підпускав їх як можна ближче і розстрілював майже в упор. Але один за іншим виходили з ладу бойові товариші. Незабаром Терентьєв залишився один зі своїм вірним другом — станковим кулеметом.
Після шостої невдалої атаки супротивник в безсилій злобі став поливати наші позиції суцільним вогняною зливою. Безстрашний кулеметник був тяжелоранен: осколком снаряда йому перебило ногу. Але Терентьєв не залишив кулемета, він знав, що після вогневого нальоту ворожа піхота знову піде в атаку. Так і сталося. І знову заробив кулемет Терентьєва. Але ворогові вдалося вклинитися в наші позиції, де знаходився поранений. Йому загрожувала небезпека опинитися в руках ворога, бо скінчилися патрони і покидали сили від великої втрати крові.
Як врятувати кулемет? Адже поруч — нікого.
Підкоряючись волі командира, пушкарі вступили в нерівний бій. Щоб стріляти напевно, Алеканцев наказав викотити гармату на горбок:
— Будемо бити прямою наводкою!
Коли ворожі машини підійшли на 300-400 метрів, Алеканцев подав команду. В танки ворога летіли снаряд за снарядом, вони палили і руйнували їх броню. Ворог помітив відважних артилеристів і відкрив шалений вогонь. Жерла танкових гармат изрыгали згубний вогонь. Снаряди рвалися прямо на позиції, закидаючи розрахунок землею. Влучними пострілами був підбитий один, а потім і другий танк. Загорівся третій, зупинився, обертаючись на місці, четвертий.
Наштовхнувшись на впертий опір, фашисти відступили, залишивши на полі бою підбиті танки. Пройшло трохи часу — і почалася повторна атака. Жорстока сутичка не затихала до самої ночі. Вже більше 8 танків втратили гітлерівці, але і у захисників висоти не обійшлося без жертв: спочатку вибув підношувач снарядів, потім загинув. Осколком снаряда був поранений командир гармати Алеканцев. Без руху лежав навідник Олексій Чебунин.
Діючи і за навідника, і за піднощика снарядів, і за заряджаючого, сержант Алеканцев протягом години вів нерівний бій. Потім знаряддя замолчало; воно було розтрощено прямим попаданням ворожого снаряда. Алеканцев був вдруге поранений (йому відірвало кисть лівої руки).
До цього часу ворожі танки відмовилися від продовження атаки і повернули назад. Тільки після цього Алеканцев покинув вогневу позицію.
— Товаришу майор,— звернувся він до командира,— я тяжко поранений, зброю і розрахунок загинули. Але ворог дорого заплатив: 8 танків спалено, 4 підбито, он вони горять.
Показав приклад мужності і геройства сержант А. Алеканцев був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня. Його подвиг увійшов славною сторінкою в літопис 422-ї стрілецької дивізії.