Людовик II, Луї де Бурбон народився 8 вересня 1621 року в Парижі. Походив він із старовинного роду Бурбонів, колишніх королями Франції в 1589 -1792, 1814-1830 роках. Він настільки прославився, що сучасники нарекли його Конде Великий.
Одружився він досить рано по тим часам — в двадцятирічному віці. Дружина його була племінницею всесильного кардинала Рішельє.
Перший період правління Людовика припав на час намічався розквіту економіки і політики, часом яскравого блиску королівського двору, час небачених за розмахом свят і розваг.
Військова кар’єра
Полководницький талант принца Конде проявився вже тоді, на самому початку його дорослому житті. У двадцатидвухлетнем віці принц в оточенні мушкетерів вже в’їжджає в узятий їм місто Рокруа. До ніг переможця схилилися прапори поваленого супротивника. Ця битва відразу ж увійшла в історію військового мистецтва, як зразок полководницького таланту. І з цієї битви принца Конде визнали великим. У двадцять два роки!
У тому ж 1643 році принц Конде закінчив військову кампанію року ще і взяттям Тіонвілля, ряду інших міст. А наступну військову кампанію Конде почав вже командувачем усіма французькими військами в Німеччині і здобув гучну перемогу в битві при Фрайбурзі, розгромивши армію баварського генерала Мерсі. За цю перемогу французький король Людовік XIV присвоїв принцу звання генералісимуса.
Високе військове звання Конде виправдав у військовій кампанії 1645 року, коли без особливих втрат і зусиль взяв Майнц, Філіппсбург, здобув перемогу в битві при Нердлінгені, ще раз перемагає в кровопролитному битві при Фрайбурзі.
У 1646 році Конде після низки вдалих військових операцій опанував Дюнкирхеном. Потім король перекинув його в Каталонію. Але тут Конде чекала невдала облога фортеці Лериду. Що ж, і у великих бувають невдачі.
Через рік, іспанці спробували взяти реванш у Нідерландах за перемоги французьких військ під командуванням принца Конде. Але і ця спроба закінчилася для них черговою поразкою від Конде, який здобув досить значну перемогу в битві під Лансом. Перемога була настільки серйозна, що вона і вступу Фронди призвели до укладення миру в 1648 році.
«Парламентський» період в історії Фронди
Історія Фронди розділена на два етапи — «парламентська» (1648-1649 рік) і «Фронду принців» (1650-1653 році).
Паризький парламент, був проти фінансового обтяження дворянства, а перед очима був приклад Англії, тому парламент виступив 13 травня 1648 року проти фінансових едиктів кардинала Мазаріні, який змінив кардинала Рішельє на посаді першої особи Франції. Так почалася перша Фронда.
Парламент у той час являв собою тільки судові установи, що володіли лише правом реєстрації нових законів. Тому парламент і вибрав єдино можливе рішення в рамках своїх повноважень — відмовився реєструвати ці едикти.
Також парламент вирішив розширити власні повноваження, провівши ряд реформ: нові податки вводяться тільки зі схвалення парламенту, заборона на арешт, переслідування без схвалення, скасування интендантов.
У відповідь Мазаріні, скориставшись піднесенням авторитету уряду після перемоги принца Конде в битві під Лансом, вирішив атакувати Фронду і наказав затримати двох найбільш впливових членів парламенту. Паризьке населення відповіло на це барикадами. Незабаром було підписано Вестфальський мир, тоді уряду і двору нічого не залишалося, крім як втечі з Парижу.
Коли Конде Великий повернувся в Париж він тут же почав облогу бунтівного міста. Парламент і парижани приготувалися битися до кінця. Війна вимагає грошей, тоді парламент вилучив майно прихильників двору і на виручені кошти капуил озброєння для обороняющих місто. Парижани змогли протриматися цілих три місяці проти навчених і мали бойовий досвід військ принца Конде.
Під час облоги виникли класовий розбіжності між простими парижанами і буржуа. Бідняки вимагали різких заходів проти хлібних спекулянтів і цим не на жарт лякали буржуазію. У Парижі запахло революцією «за англійським зразком». Тому буржуазія вважала за краще укласти перемир’я і королівський двір знову в’їхав у Париж.
Період «Фронди принців»
У 1650 році розпочався другий період — «Фронди принців». Високопоставлені вельможі вирішили з особистих корисливих мотивів скористатися народним невдоволенням, скривджених кардиналом Мазаріні. Принц Конде теж прилучився до Фронді і оплату за бойові дії проти Парижа. Мазаріні у відповідь заарештував його.
За бунтівного генералісимуса заступився народ і звільнив його. Переляканий Мазаріні другий раз побіг зі столиці, а парламент услід йому під тиском народу королівський двір оголосив поза законом.
У багатьох провінціях Франції знову почалися заворушення. І знову стурбовані розмахом виступів вельможі кинулися на уклін до Мазаріні. Разом вони змогли потопити хвилювання в крові, і 12 жовтня 1652 року Мазаріні знову повернувся в Париж. Тим не менш, вимоги Фронди йому довелося задовольнити.
Однак принц Конде не був задоволений і вирішив продовжити боротьбу. Тоді Мазаріні кинув проти нього вірну королю армію маршала Тюрени, і в 1653 році війська принца були розбиті, а йому самому довелося рятуватися втечею в Іспанію. Але удачі тут йому не було. Він став служити іспанському королю і воював проти своєї батьківщини. У цій франко-іспанській війні 1655 – 1659 років Франція перемогла Іспанію, а разом з останньою зазнав поразки і принц Конде.
Після поразки другий Фронди Конде Великий примирився з французьким королем Людовіком XIV урочисто і щиро. І був прощений. Але якщо король простив, то затамували ворожнечу його придворні.
Обрання Великого Конде на польський престол
Конде Великий повернувся на військову службу. Франції в цей час стрясав цілий ряд серйозних селянських заворушень — 1664 у Гасконе, в 1666 році в Руссильоне, в 1670 році в Лангедоку… Конде брав участь в придушенні деяких з них.
Під час Деволюционной війни принц Конде за два тижні 1668 року завоював Франш-Конте. В цей же час він домігся обрання його на польський престол, в якому був вкрай зацікавлений французький двір. Тим більше, що традиція була — в 1573 році королем Польщі був перший французький генералісимус Анрі Анжуйський.
Після того, як Конде Великий отримав польську корону, він затвердив так званий «Генрихов артикул». Цей артикул встановлював порядок, що допускає участь всієї польської шляхти в обранні королів.
Король був зобов’язаний регулярно скликати сейм, без згоди сейму не міг оголошувати війну чи укласти мирний договір. Однак Конде прорахувався: він був непопулярний серед шляхти і польського народу. Як результат, у 1674 році польський престол зайняв інший король, з поляків — Ян Собеський, а Конде повернувся на королівську військову службу у Францію.
Повернення Конде у Францію
У 1672 — 1675 роках генералісимус Конде успішно керував бойовими діями французьких військ у Нідерландах і Ельзасі. Його перемоги забезпечили могутність Франції в Європі.
У 1675 році генералісимус пішов у відставку, залишивши про себе в історії військового мистецтва думка, як про блискучому тактика і стратега. Останні роки життя він провів у маєтку Шантилья, оточений самими освіченими людьми Франції. Помер Конде Великий 11 грудня 1686 року в Фонтенбло.