Луї Франсуа Рішельє | Історичний документ

Луї Франсуа Рішельє народився в 1695 році. Відомому «сірому кардиналу Рішельє він доводився родичем — син племінника всесильного священнослужителя.

Луї Франсуа згодом одружився на фрейліні Ноайль, і їх онук, герцог Арман Еммануель Дюплесси Рішельє, став відомим французьким державним діячем періоду Реставрації та губернатором Одеси, служив у російській армії, що користувалася великою повагою у Олександра I і був посередником між Росією і Францією в період війни з Наполеоном.

Початок кар’єри

Кар’єра молодого Луї Франсуа Рішельє почалася у в’язниці. Це був час правління Людовика XV, коли відбувся занепад французького абсолютизму.

Фактичними правителями країни стали часто сменявшиеся міністри й фаворитки. Двір витрачав величезні кошти на політичні та любовні інтриги. Вони охопили і Луї Франсуа Рішельє, який за нерозумні і незліченні витівки був посаджений в Бастилію.

Але його родичі були настільки заслуженими, що незабаром він був звільнений. Але немає лиха без добра — похмурої стіни Бастилії вразумили молодого герцога і змусили подумати про кар’єру. Вибрав він собі військово-політичну, якщо так можна висловитися, стезю.

Дипломатична місія

Перше велике діло, в якому він брав активну участь, це — спроба влаштувати шлюб Людовіка XV з дочкою Петра I Єлизаветою, майбутньої російською царицею.

«Мон сір,— переконував Луї Франсуа свого короля,— Росія… Росія — це колос. Якщо ми будемо разом, то поставимо на коліна всю Європу, не тільки якусь там річ Посполиту. Їй-їй, мон сір, вам світить не лише польська, а й російська корона, якщо ви одружуєтеся на Єлизаветі! »

«Ви праві, герцог,— відповідав Людовик XV. — А гарна вона?»

«Не гірше наших,— розквітала Луї Франсуа, — а, може, і міцніше буде!»

Людовик XV «уговорился» на цей шлюб. Та ось не погодилася Єлизавета Петрівна. «Ева, дивина, король французький,— міркувала вона у себе в Санкт-Петербурзі. — Заради чого я в цю саму Францію повинна їхати.

Нам Європи не треба. У нас в гвардії мужики що треба, яких у всіх Європах не знайти». Гвардія була слабкістю майбутньої імператриці! Одним словом, такий привабливий для Франції шлюб не відбувся. А Єлизавета так і залишилася без чоловіка-француза. Тим не менш, ще в 1739 році дипломати і політичні діячі, в тому числі і Луї Франсуа Рішельє, ще продовжували переконувати Людовіка XV піти на зближення з далекої засніженої Росією, приховує в собі могутню силу, здатну поставити на коліна не одну тільки Європу…

Найпалкішим прихильником зближення двох найбільших країн — Франції та Росії — був і Французький посол у Петербурзі Кампредон. У своїх донесеннях і звітах посол всіляко розписував гідності передбачуваної нареченої — Єлизавета дівчат дійсно була чарівна.

Безперечно, шлюб французького короля і спадкоємиці російської корони міг би послужити довготривалого союзу двох великих європейських держав. Але влаштувати шлюб, поки на російському престолі перебувала Ганна Іоанівна, було практично неможливо. І не тільки тому, що не хотіла виходити заміж Єлизавета.

Для Росії це був період страшних палацових інтриг. Верх тримали не прихильники петровських реформ, а їх противники. Більш того, фаворит Анни Іванівни курляндський герцог з колишніх конюхов Бірон і чути не хотів про союз з Францією, оскільки орієнтувався лише на німецьких князів. А до сходження Єлизавети на престол 1741 році залишалося ще чимало часу.

До того ж Росія отримала відомості, що Людовик XV поглядає ще на одну наречену — дочка давнього недруга Росії, короля Речі Посполитої Марію Лещинскую. У свій час, коли Лещинський отримав корону, це призвело до дворічної війні 1733-1735 років між Росією та Польщею.

Між тим, прихильники продовження петровських реформ у Росії готувалися взяти реванш, посадивши на трон Єлизавету. Проти Ганни Іванівни і ненависного багатьом Бірона готувалася змова.

Підтримку обіцяла Швеція. Швеція обіцяла допомогти не тільки з-за симпатій до Єлизавети, а розраховувала натомість повернути назад території, що відійшли до Росії під час Північної війни.

Луї Франсуа Рішельє | Історичний документ

Новий французький посол в Росії Шетарди, дізнавшись про змову, через міністра закордонних справ Луї Франсуа Рішельє переконав фаворитів Людовіка XV теж допомогти Єлизаветі. У разі успіху Франція вирішувала відразу кілька завдань: по-перше, Єлизавета, зійшовши на престол, відмовиться від союзу з Австрією; по-друге, Єлизавета відмовиться від петровських принципів пронімецькі орієнтації у внутрішній політиці.

Але Єлизавета повела вкрай обережну політику. Вона не стала відмовлятися від допомоги, але й не обіцяла ніяких територіальних поступок, не обіцяла розірвати ніякої договір.

Шведське уряд тоді спробував було натиснути, почавши ще при Ганні Иоановне війну проти Росії. Але перша ж битва під Вильманстрандом 23 серпня 1741 року завершилося поразкою шведської армії.

Єлизавета відразу ж після перевороту звернулася по допомогу до французького посла Шетарди, попросивши його зв’язатися зі шведським командуванням і переконати припинити військові дії.

Шетарди виконав доручення російської імператриці, але шведи не відмовилися від територіальних претензій до Росії. І тоді Єлизавета наказала командуючому російською армією фельдмаршала Лассі почати військові дії проти Швеції.

Війна за австрійську спадщину

В Європі в цей час йшла війна за австрійську спадщину. В ході її Луї Франсуа Рішельє був призначений головнокомандуючим французькими військами. Йому було присвоєно звання генералісимуса.

Поштовхом до цієї війни послужила смерть імператора Карла VI, заповітом залишив престол своєї дочки Марії-Терезії. Але тільки що вступив на престол Фрідріх II не визнав Марію-Терезию імператрицею. Марія-Терезія у ході цієї війни поступилася Фрідріху II Сілезію, але зберегла австрійські землі.

А французькі війська під командою Рішельє зайняли Баварію, Австрійську Швабию й Ломбардію. Але проти військ Фрідріха II Луї Франсуа Рішельє не встояв. Зазнавши ряд поразок, він у 1758 році залишив посаду головнокомандувача і був призначений намісником Ганновера. На цій посаді він пробув досить довго і відзначився лише тим, що сильно утискав і грабував місцеве населення.

Помер Луї Франсуа Рішельє в 1788 році.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: