Листи козаків, які страждають від репресій радянської влади 1931 рік | Історичний документ

18 травня: «Любий і ниций мій братику, папаша з посилання написав мені, що ти не пишеш мені тому, що боїшся мене підвести. Не бійся за мене. Нехай мене куди хочуть засилають і виселяють, я бажаю вести з тобою листування. Все одно вже гірше того, що тут діється, ніде не буде, а втрачати мені нічого. Все забрано до нитки, вигнали з двору, живу у кума Н.

Папаша пише з Архангельської губернії, що здоров’я його погане, сильна задышка, просить допомоги і повідомляє, що будуть переганяти ще на 1000 верст далі, в якусь Пищуру. Я приготувала посилку і пішла здати на пошту, а там відмовили у прийомі, посилки в Архангельську губернію не йдуть, заборонено рятувати своїх рідних, вмираючих з голоду.

Мама теж стара й погана, заслана окремо від тата і пише, щоб я сховалася від висилки — вже дуже там погано жити, морять голодом і холодом. Їй я встигла надіслати 2 посилки і 30 руб. грошей, зате сама залишилася голою і голодною, і тепер у мене немає нічого абсолютно.

Листи козаків, які страждають від репресій радянської влади 1931 рік | Історичний документ

З Кубані, 20 травня: «Живу я зараз у Вашої мами. Мене вигнали з дому, а майно розграбували. Колю у в’язницю загнали — дев’ять місяців вже сидить у в’язниці, а там з голоду гинуть. До останнього фунта все забирають і навіть до сухарика. Людей турбують і б’ють без зброї, та краще б відразу, як голодом морити. Ніде не сховаєш — ні в землі, ні в горі, скрізь знаходять.

Набрали ми хліба більше 100 пудів, а зараз вмираємо без хліба. Купити ніде, наш забрали, ринки закрили, поїли худобу, коней поморили — з голоду потрапляли. Свиней тягнуть, провулками бігають і де помітять — як звірі, біжать за свинями. Замки ламають в хатах, а кого застають — терзають і б’ють. Люди кричать «караул», а рятувати нікому — всі ховаються хто куди попало.

Свят немає, женуть на роботу і на Великдень, і на Трійцю, і в неділю. Народ суто мертвий ходить, діти маленькі — як дині, жовті. Не залишається ні курки, ні качки, ні коника-скакунка — все перевели, рідко у кого корова є.

Листи перевіряють з твого листа витягли папір. Грабіж до кінця: одяг тягнуть, подушки, рядна, подушки, пір’я, пластівці, де якась залізячка, де старий чавун, цвяхи, панчохи — абсолютно обдерли нас. Голова сам грабує. Немає у нас у дворі абсолютно нічого, крім нас, все забрали…»

«Даремно ви дорікаєте брата, його вже давно немає в станиці, сидить в ГПУ в Армавірі. Коли і куди його відправлять — поки невідомо. Матусю вашу теж зі станиці відвезли…»

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь