Цікаво зазирнути у світ японських гейш без фільтра чоловічого погляду. Вони були створені чоловіками для чоловіків. Заклади з гейшами займали цілий район Есивара в період Едо. Все до останньої дрібниці в Есивара: мода, делікатеси, чайні церемонії, талант куртизанок, було продумано. Мистецтво гейш полягало не тільки в її сексуальному вміння, але й в інтелектуальному спілкуванні. Вони повинні були задовольнити будь-яке бажання багатого чоловіка.
Світ розваг для чоловіка
Але давайте подивимося на все це очима жінки. На картинах зображені красиві дівчата. Їх портрети писали великі майстри Хісікава Моронобу і Кацукава Сюнсе. Є також гравюри на дереві, які заманюють чоловіків в світ розваг і задоволень. У великих містах були цілі вулиці червоних ліхтарів. Але, найчастіше, твори мистецтва, присвячені гейш, сповнені сумною романтикою. Дівчата були багато прикрашені і одягнені у кілька шарів. Вірші хайку запрошували відвідати район розваг, де торговці на вулицях готували їжу, і вивіски зображують куртизанок, кличуть провести з ними час. Але район Есивара є тільки частиною «плаваючого світу» — укійо. У цей світ також входять театри кабукі. Спочатку буддійське слово укійо відносилося горі, яка викликала бажання і була перешкодою до просвітління.
Сувора реальність жінки
З точки зору жінки це була дуже сувора реальність. Деякі люди в сучасному світі висувають припущення, що жінки-куртизанки володіють економічною владою, яку вони не можуть отримати іншим способом. Але реальність проживання в Есиваре була малоприємною. Більшість гейш не мали вибору щодо своєї професії. Зазвичай це були дівчата, які народилися в бідних селах. У місця розваг вони були продані своїми батьками у віці 7 – 8 років. Така традиція була раціоналізована конфуціанськими ідеалами. Тому діти повинні були виконати свій обов’язок перед батьками беззаперечно. Зазвичай батьки домовлялися з власниками борделів за рік до продажу дочки.
Їх одяг був чистим і ошатним, і вони здобували освіту. Деякі з них ставали зірками у своїй професії. У середні століття в японському суспільстві панували розбещеність і розпусту. Випадковий секс був в порядку речей і ніким не засуджувався. Продаж дівчат для заняття проституцією було нормою суспільства.
Розбещеність чоловіків також поширювалася на секс з іншим чоловіком. Борделі того часу були прибутковим заняттям. Кожен власник прагнув отримати монополію в цьому бізнесі. Але в 1617 році в Японії вийшов закон, що обмежує борделі. Вони могли перебувати лише в певних ізольованих місцях. Це були цілі квартали розваг. До 1642 року в Есиваре проживало близько 1000 гейш. Японські чоловіки ні в чому не стримували себе. Вони використовували афродизіаки і стимулювали себе переглядом картин еротичного змісту. Найбільші борделі мали до п’ятдесяти куртизанок.
Вони приносили величезні доходи власникам. Але жінки, які перебувають в них, не отримували з цих засобів. Вони перебували на становищі сексуальних рабинь. Вони вселяли своїм багатим клієнтам, що люблять їх і всіляко підтримували ці ілюзії.