Середина XVII століття. Малоросія. Біла церква. Корсунь. Річка Случ. Краще і бажати не можна.
Підступає до Пилявицам польська армія князя Домініка Заславського. Тепер відстань вже на карабинный постріл. І тут вступають козаки. Б’ється з відчаєм німецька піхота. Відмінно діє німецька артилерія, але козаки тиснуть польський авангард. Зметена німецька піхота. Оксамитова малоросская ніч приховує 10 тисяч вбитих німців і поляків. А боязкі промені наступного ранку вже висвічують трофеї прийдешнього дня 100 тисяч підвід забиті. Опис складуть інші. Вони ж поспішають до Львова. Гетьманом Хмельницьким взято місто, підступи до замку, а незабаром і сам замок.
Давно з’явилися козаки?
Чи Давно вони отримали таке ємне назву? Козаки. Козаки. Дивовижна історія. Татаро-монгольські витоки слова: ко — броня і зак — кордон. (Є, правда, й інші версії.) Чому ж, однак, зайняті татарські козаки? Це авангард татарських орд. Молоді, ще поки безсімейних молодці. Завжди, скрізь нога в стременах. Розвідники. Варти. Стрімкі. Неуемны. Але не весь час у набігах. Служать і при баскаках. Збирають данину на Русі. Характер все той же — азартний, бойовий. Їх помічають руські князі. «Віддають данину» старанності. І беруть на службу. Тепер татарські козаки несуть сторожову службу у руських князів. На межі володінь. На околицях. Так, наприклад, заселяються Муромські землі. Скачуть вздовж приток Оки мещерські і городоцькі козаки. Татари російської служби. Однак татар не вистачає. Верстаються в козаки і російські мужики.
Обрусевшее татарське військо стає осілим. В самій середині XV століття рязанські козаки б’ються вже з татарами. Залишають по собі добру і довгу пам’ять. Про них згадує Грозний. Визначає Стрілецький наказ. А тим часом приходять в занепад Золота орда, Казанське і Астраханське царства. Холоне кров татарського козацтва. Зростає російське козацтво. Проходить ще триста років, і вже на початку XX століття загальна кількість козачого населення перевалює за чотири мільйони. Цікаво, наприклад, навести дані перепису козацтва за 1910 рік.
Отже, населяли область війська Донського 700 000 козаків, Кубанського — 600 000. Оренбурзького — 250 000, Забайкальського 120 000, Терського 110 000. За 80 000 — Уральське і Сибірське. А решта населення Астраханського, Семиреченского, Амурського і Уссурійського казачеств становили приблизно по 20 тисяч осіб.
Але найдивовижніше — це сама поява козацьких військ. Де, з кого, коли? Ось чугуївські козаки. Вперше про них стає відомо за Петра. Козаків доповнюють хрещеними калмиками і татарами. Або бахмутские козаки. Вони теж з’являються при Петрі. Їх завдання — охороняти відібрані в казну Бахмутские соляні ключі. І довго вони охороняють? Ні, близько шістдесяти років. А потім перетворюються в гусар. Цікаво поява Бузького козацького війська. Воно з’явилося в останній третині XVIII століття. Різнорідний його складу. Далекі колишні володарі. Виявляється, Бузьке військо було складено з молдаван і волохів. Служило туркам. А під час російсько-турецької війни переходить на бік росіян. Це російське військо з турецькими традиціями доповнює і незвичайний козачий полк. Він, виявляється, навербован з іноземців слов’янського походження.
Йдуть на рисях. Легко тримаються в сідлах велетні-блондини. Кримсько-татарське козацьке військо на землях древньої Таврії. Яскраві, колоритні одягу «білявих бестій» миготять, струмують у завитушках колишнього Бахчисарая. Віддаються гудящим луною дзвінкі копита тонконогой кінноти. Білий фон будівель. Білий, байдужий до всього на світі. До всього. Крім Криму. Скільки ж вони існують? З кінця XVIII століття. З тих перших таврійських дивізіонів національних, що укомплектовані жителями Таврії. Ново приєдналися жителями нового «штату» — Таврії.
Несуться, проносяться кримські вітри. Віє час віковим величчю. Перший кримчак — хан Гірей, поштовий генерал, конвоєць. У Росії, в Петербурзі. Де його «біляві бестії»? Тут же, слідують за ним. Рік 1913-й. На торцевих мостових Пітера музичні звуки. Звучить їм провизированный ксилофон на манірною суворої вулиці. Розкочується суха дріб копит по дерев’яній мостовій второпрестольной (першопрестольна — раніше Москва). Хто це і куди спішить? До Неви, до палацу, Кримський конвойний полк.
А чи були в Греції козаки?
В Греції все є, але козаки… Сказати важко. У Росії, у всякому разі, грецькі козаки існували. Коли виникли і де служили? В якому полку? Виявляється, ще в XVIII столітті (в 1775 році) російське військове міністерство засновує Грецьке (Албанське) військо з греків і албанців, які служили в продовження турецької війни на російському флоті. Війна закінчена, і козачий штандарт Греко-Албанського війська замінює біло-блакитний, пропахлий пороховим димом і не збляклий андріївський стяг. Здобуває славу грецький козачий полк, расселившийся поблизу фортеці Керч. Ще сто років, і вулицями південних міст крокує вже Балаклавський грецький батальйон.
Все це — козачі частини, правда, з великою натяжкою. Вірніше, були на становищі козацьких. Нині скасовані.
Тимчасові козацькі частини покривають свої імена постійної славою. Дим турецько-польських воєн в’ється, стелиться за козацькими полками з південнослов’янських вихідців. Гримлять бравурні марші російських козачих полків Лалаша, Левиза, Фризі і Шенка. Загубилися в рівнинах Росії нащадки славних майоров козацьких полків. Нащадки Шенка залишаються. Отримує широку популярність прекрасний письменник, військовий теоретик, фахівець з російської військовій формі полковник Володимир Костянтинович Шенк. Це відбувається вже значно пізніше. Через півтори сотні років, в самий переддень війни 1914 року.
Поскрипують козачі сідла волонтерської когорти Бузьких спиров, сформованої ще в 1788 році з арнаутов і волохів при армії Потьомкіна. Поспішають їх побратими — козаки Смілянського і Сколянского полків. Незвично трясеться в сідлах Ямській козачий полк. Він, виявляється, сформовано для шведських воєн (1788 рік)… ямщиків Московської, Тверської, Новгородської, Псковської, Смоленської, Ярославської, Вологодської та Костромської губерній. Тягнеться за кіннотою поспішним кроком малоросійський корпус піших стрільців-козаків.
В самому кінці XVIII століття при Павлі Першому виникають раптом два литовсько-польських козачих полку. З литовців і поляків? Зовсім ні. Вони формуються з литовських татар….
Здавалося б, і відпадає потреба у тимчасових козацьких частинах. Але не тут-то було. Росіян захоплює статут козачих військ, і іррегулярні кінні частини буквально ростуть як гриби.
Початок XX століття?
У російсько-японську війну несподівано з’являються навіть китайські козаки. З них формують Китайський тубільний загін для розвідувальної служби.
За спогадами сучасників і рідкісним, але зате кольоровим гравюрами можна на кілька хвилин зупинити шалений біг часу. А вони кажуть, буквально захлинаючись від захвату, про бузьких і чугуївських козаків. Синява коротких кафтанчиков і довгих, широких, в складках, шароварів вкрита білими хмарами чекменей. Вони — як білі плати пізніх лицарів. Кутають тіло і оголюють душу. Одягу чугуївських полків ще дивніше. Червоні короткі куртки. Як ніби обрізані. Немає ні стать, ні фалд. Густий синій тон обхоплює вилоги, лацкани, комір і перескакує на шаровари.
Час дії — 1793 рік. Самий розпал Французької революції. Три кольори часу. Три кольори прапора Французької республіки — червоний, синій і білий. І що ж? Тут, за тисячі верст, в чугуївських полицях тихий відгомін французької колірної тріади.
Синій і червоний козачий колір доповнюється сніжно-білим. Це погони, аксельбант біля правого плеча і білий колір козацької шапки. Якоюсь незрозумілою вражаючою форми. Кільце темної смушки завершується високою білою надбудовою квадратної форми. Ймовірно, прообраз гранчастою польської конфедератки. Над шапкою зухвало стирчить високе біле перо-султан. Подзвонюють шпори, волочиться візерункова шашка, і на червоному держаку піки постукує кільце.