Націонал-соціалісти вважали Гітлера символистским лідером арійців. Головний нацист був переконаний, що етнічна боротьба між німцями і слов’янами має глибокі історичні корені, що йдуть углиб століть, і що він став спадкоємцем цієї ворожнечі.
У його висловлюваннях легко знайти образливі і ворожі висловлювання з приводу слов’ян. Їх можна відстежити у творах Гітлера і його неофіційних дискусіях. У Майн кампф цей «народний націоналіст» висловлює своє юнацьке ставлення до етнічної боротьбі між чехами і німцями в Австро-Угорщині. Але особливу ненависть Гітлер відчував до євреїв.
Коли нацисти захопили територію Польщі та частина Радянського Союзу, вони стали будувати там концтабору. В 1941 році німці окупували Львів, місто на Західній Україні. Тоді у Львові проживало приблизно 330 тисяч євреїв. Серед них було багато біженців із Польщі, яку окупували німці. Натхнені німецьким вторгненням українські націоналісти влаштували єврейський погром, відомий, як «Дні Петлюри».
Це різанина відбувалася з 25 по 27 липня 1941 року. За ці три доби збожеволілі від безкарності українські націоналісти вбили 5500 євреїв під час львівського погрому. Українські нацисти не шкодували навіть немовлят. Почалася справжня хвиля антисемітизму серед населення.
У листопаді 1941 року, коли Львів вже опинився під владою німців, гітлерівці закрили залишилися в живих після погрому євреїв у гетто. Для цього вони обгородили частину міста. Перед цим німецькі ” айнзацгрупи вбили близько 3-х тисяч євреїв. Німецька поліція зігнала в гетто тисячі людей похилого віку і хворих євреїв. Більшу частину їх нацисти розстріляли під мостом, де проходили залізничні колії.
Це місце тепер відомо, як «Міст смерті». Більшість з прибулих у Львівське гетто були в жахливому стані після тортур, голоду та побоїв. У 1942 році звідти почалася депортація євреїв до табору смерті Белжець. З Львівського гетто було вивезено та знищено понад 65 тисяч осіб за 1942 рік. В 1943 році Львівське гетто було повністю ліквідовано.
У гетто німці в 1941 році на вулиці Яновської організували виробництво озброєння. На ньому працювали євреї з гетто. Їх праця використовувалася в столярних і слюсарних майстерень. Поряд з цим виробництвом нацисти створили концтабір Яновський. Там були розміщені ув’язнені, використовувані на примусових роботах. Після ліквідації гетто концтабір не перестав існувати. Раніше працювали там євреї були відправлені на знищення в концтабір Белжець. Охороною табору займався батальйон СС.
Табір Яновський став ще і транзитним концтабором. Він займав площу близько 3-х тисяч кв. метрів. Територію оточували цегляні стіни з колючим дротом і битим склом нагорі. Через кожні 50 метрів були сторожові вишки.
Всього в концтаборі було вісім бараків: чотири чоловічих та чотири жіночих. В Янівському не тільки використовувався рабський труд людей, але і проходила їх сортування. Євреїв привозили туди на місцевому трамваї, причепивши до нього вантажні вагони.
Людей відбирали для таборів Освенцим, Біркенау, Майданек. У самому таборі не було газових камер і крематоріїв. Ті, хто був придатний для роботи, залишалися в Янівському для рабської праці. Той, хто не пройшов відбір потрапляли в табори смерті. Основна маса вибракуваних була розстріляна в ущелині Пяски в таборі Белжець. Це місце масової страти ув’язнених знаходиться недалеко від Львова. В’язнями цього концтабору були відомий польський фізіолог Адольф Бек, сценарист Емануель Шлехтер і Симон Візенталь, мисливець на нацистських злочинців.
Масово вивозити в’язнів з концтабору нацисти стали в листопаді 1943 року. Тимчасовим комендантом був призначений Фрідріх Варцок. Залізничні склади, на яких вивозилися ув’язнені, стали називатися «поїздами Голокосту». Німці намагалися замести сліди своїх страхітливих злочинів. Вони примусили укладених відкопувати тіла закатованих у Лесеницком лісі, а потім спалювати їх.
Наказ про це приховуванні віддавав гауптштурмфюрер СС Варцок. Тоді частина ув’язнених 19 листопада 1943 року зробила спробу повстання і втечі. Деяким вдалося втекти від зондеркоманди. Але есесівці зловили і розстріляли більшість втікачів. Нацисти та їхні підручні вбили 6 тисяч євреїв, що пережили повстання і інших, хто був направлений в трудовій концтабір з інших місць СРСР і Польщі.
Коли Львів був звільнений радянськими військами, була створена надзвичайна державна комісія. При обстеженні братських могил, нею було встановлено, що в Янівському таборі було вбито понад 200 тисяч осіб. Попіл від спалених трупів, роздроблені частини тіл були закопані на глибину близько двох метрів в різних місцях. Точну кількість убитих комісії так і не вдалося встановити.
Спори про це до цих пір ведуться і носять політизований характер. На Нюрнберзькому процесі над військовими злочинцями після закінчення Другої світової війни концтабір Яновський був визнаний табором смерті. Свідки говорили, що земля на місці масової страти в’язнів, була просякнута кров’ю до півтора метрів. Також, вижили в Янівському говорили, що кожен нацистський кат використовував свої способи вбивства. Деякі з бузувірів пропонували в’язням вибрати, яким способом вони будуть вбиті: розстріляно або повішено. Декому пропонували покінчити життя самогубством. При цьому нацисти тільки посміхалися і насолоджувалися своєю владою.
Ув’язнених завжди розстрілювали під музику. Грали її самі в’язні. З них був створений цілий оркестр. Мелодія завжди була одна – «Танго смерті». У цьому оркестрі були відомі музиканти: професор консерваторії Штрикс і диригент Мунд. Музиканти грали по декілька годин підряд. При ліквідації Яновського весь оркестр у повному складі був розстріляний.
Перед стратою людей, роздягнених догола, вишикували по колу. Серед доказів провини нацистів, які служили в таборі Яновський, була фотографія цього оркестру. Її представили на Нюрнберзькому процесі. Зараз на місці Янівського знаходиться виправно-трудова колонія.
