Нейенгамме. Концтабір Нейенгамме був організований 15 серпня 1940 року. Протягом майже п’яти років, до 3 травня 1945 року, коли цей табір був звільнений англійськими військами, через нього пройшли десятки тисяч в’язнів різних національностей і значна кількість радянських, польських і французьких військовополонених.
Про те, якою була доля в’язнів Нейенгамме, якими були умови їх існування можна судити хоча б з одного того факту, що з 13 тисяч французів, відправлених в Нейенгамме, повернулося лише 600 чоловік.
У перші тижні після нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз у Нейенгамме прибуло кілька менш великих транспортів з радянськими військовополоненими: у загальній складності до 300-400 осіб. Цих полонених негайно було вбито в газових камерах або пострілами в потилицю.
У серпні 1941 року сюди прибув транспорт з 1200 радянськими полоненими, яких помістили в бараки, відгороджені колючим дротом від решти табору і позначені табличкою з написом: «Табір для військовополонених» («Kriegsgefangenenlager»).
На полонених негайно був розповсюджений режим голоду, і вони, звичайно, вмирали масами. Деякі в’язні загального табору перекидали через дріт трохи їжі, виділеної зі своїх і без того мізерних раціонів. До квітня 1942 року з цього транспорту залишилося в живих тільки 200 чоловік, решта померли від голоду. Ці 200 полонених — сущі живі кістяки — були потім нібито відправлені у табір для військовополонених.
Ще одна група радянських військовополонених була знищена в Нейенгамме восени 1942 року. 197 радянських полонених були загнані в одну тісну камеру, а потім отруєні газом «циклон-Б».
Потім в ході завантаження трупів на машини гітлерівці змусили всіх в’язнів «асистувати» при цьому протиприродній, звіряче виставі, та ще й співати — під загрозою смерті! — веселу пісеньку, починала словами: «Привіт, коханий трубадур, будемо веселитися і радіти!».
Частина радянських військовополонених була знищена смертельними ін’єкціями. Зі свідчень колишнього коменданта Нейенгамме Макса Паулі виявляється, що накази про знищення радянських полонених з допомогою газу і смертоносних ін’єкцій виходили з відділу «Д» ВФХА.
У Нейенгамме перебували також польські військовополонені, які втекли з таборів для полонених, які перебували в інтимному зв’язку з німкенями.
Було там багато і французьких військовополонених. Після висадки союзників у Нормандії в 1944 році в Нейенгамме була передана група працівників розумової праці, серед яких виявилося чимало вищих французьких офіцерів, до тієї пори, що залишалися на волі. Поводження з цими останніми було дещо краще, ніж з іншими в’язнями.
Табір Нейенгамме завоював похмуру славу з-за трагічної долі його в’язнів, евакуйованих перед самим звільненням цього табору. Їх завантажили на кораблі («Кап-Аркона», «Тильбек», «Атен», «Дейчланд» і кілька менших), по всій ймовірності, з метою втопити в морі. 3 травня 1945 року в Нейштадтскої бухті, незважаючи на заклик союзної авіації вивісити білий прапор, есесівці і гітлерівські військові моряки, застосувавши терор, не дозволили цього зробити.
Кораблі були піддані бомбардуванню з повітря і почали тонути, а опинилися у воді в’язнів обстріляли з гітлерівських військових кораблів. З 16 тисяч в’язнів 8 тисяч знайшли свою смерть на дні бухти.