Нацисти використовували острів Олдерні для створення там концентраційного табору. Він став місцем жахливих злочинів, чинених там під час Другої світової війни. В офіційних німецьких звітах злодіяння відбувалися там, сильно зменшені.
Тільки через десятиліття стали розкриватися факти, закриті для широкої громадськості. Острів Олдерні є частиною архіпелагу між Францією і Великобританією. На ньому нацисти влаштували єдиний на британській землі концентраційний табір. Над ув’язненими там жорстоко знущалися, використовували їх на каторжних роботах. Побиття і голод стали звичайними методами поводження з людьми. Але повною мірою про їхні страждання стало відомо тільки після закінчення Другої світової війни.
Не так давно вченим археологам вдалося зібрати воєдино історію табору Зильт (Зюльт), розташованого на острові Олдерні. Вони вивчили супутникові знімки і провели дослідження зруйнованих будівель. Вчені відтворили карту першого табору, який був побудований нацистами у 1942 році. Спочатку вони використовували на будівництві праця політичних ув’язнених.
Потім туди почали надходити військовополонені. Зильт став справжнім концентраційним табором. Олдерні є самим північним з Британських Нормандських островів. Його розміри близько 5 кілометрів в довжину і 2,4 кілометра завширшки. Спочатку в Зильте планувалося розмістити близько 200 ув’язнених. Коли їх привезли в табір, приблизно 20% з них померли в перший рік перебування там.
В 1943 році концтабір поповнився ще 1000 ув’язнених. Новоприбулих вмістили в ті ж приміщення, урізавши площа перебування на одну людину. Всього на Олдерні крім Зильта було побудовано ще три концтабори: Norderney, Borkum, Гельголанд.
В цей же час в таборі з’явилася воєнізоване угрупування, яку називали «Головний підрозділ смерті». Керуючим був призначений гауптштурмфюрер СС Максиміліан Лист. Ті, що вижили в таборі в’язні згодом говорили, що їх примушували працювати по 12 годин без відпочинку і обіду.
Це були важкі будівельні роботи з мінімальною кількістю їжі. В’язні будували бункери і склади для зброї. Охоронці постійно били всім, що потрапляло їм під руки. По мірі того, як гітлерівці почали втрачати свої позиції в Європі, вони почали методично знищувати записи, ведшиеся в Зильте та інших концтаборах.
Вони намагалися приховати докази своїх злочинів. Зильт перестав існувати в 1944 році. Що залишилися в живих в’язнів повезли на континент в Німеччину. Коли закінчилася Друга світова війна на Олдерні і в інших місцях Британії було проведено більше 3 тисяч інтерв’ю з колишніми в’язнями концтабору Зильт. Влади провели допити німецьких офіцерів, які служили в цьому таборі. Ці звіти не були опубліковані до 1981 року. Багато речей, які там відбувалися, були пом’якшені, щоб не шокувати людей подробицями про «таборі смерті» на Олдерні.
Приміщення, що нагадують сараї, були переповнені. Вижили ув’язнені говорили про те, що у всіх були воші, які викликають тиф. Люди жили в дуже обмежених умовах. Гігієною там навіть і не пахло.
Охорона табору в той же час проживала в комфортних умовах. Їх будинки були зроблені з залізобетону і оточені цегляними стінами. Нацисти були добре захищені від авіанальотів і негоди. За нацистським записам у таборі померло всього 103 людини від «неправильного кровообігу» і «серцевої недостатності». Нелюди спеціально приховували правду про свою діяльність.
На основі свідчень, в Зильте були замучені до смерті понад 700 осіб. В’язнями цього концтабору були переважно євреї. В інших таборах перебували в’язні з країн Східної і Західної Європи.
Ці нові дані стали гарантом, що про жертви нацистів не будуть забувати. Історики припускають, що в таборах на Олдерні було в рази більше ув’язнених, ніж це відображено у нацистських документах.
Альберт Эблагон був в’язнем Зильта. Він розповів, що разом з ним там перебувало близько 10 тисяч євреїв з Франції. Нацисти змушували працювати навіть старих і підлітків, не роблячи поблажок нікому. Деякі дані говорять про те, що загальне число загиблих в чотирьох таборах Олдерні доходить до 70-ти тисяч.
Робота істориків і археологів показала з нової сторони німецьку окупацію Олдерні. Люди повинні пам’ятати рабська примусова праця тисяч в’язнів концтабору Зильт.
Про це говорить професор археології Стаффордширського університету Керолайн Стерди Коллс. Роботи археологів нарешті змогли відкрити докази злочинів нацистів на острові Олдерні. Світ почув голос жертв, хто постраждав від рук загарбників кілька десятків років тому. Максиміліану Листу вдалося уникнути покарання. Він прожив приблизно до 1980 року.
У Великобританії до цих пір ведуться суперечки, чи робити Олдерні заповідною зоною і потрібен там меморіал. На встановлення пам’ятника наполягає Маркус Робертс, директор фонду, що займається єврейською спадщиною в Англії. Він вважає, що треба віддати шану загиблим там людям. Також встановлений меморіал буде засобом залучення туристів.
У таборах на острові Олдерні можна добре відчути, що собою являла нацистська система, що вона несла світу. Деякі громадяни Великобританії звинувачують Робертса, що він хоче зробити з Олдерні велетенське кладовище. Але ж це так і є. Тисячі людей, звезених з усієї Європи, загинули там від нацистів. Треба пам’ятати про жертви, щоб жах нацизму не повернувся на планету.