Ми не маємо точних відомостей про час появи євреїв на Русі, але можна сказати, що на момент виникнення Давньоруської держави вони вже були добре знайомим для східних слов’ян народом.
Поруч були, принаймні, дві єврейські громади. Потужний імпульс до руху євреїв на північ надають арабські завоювання, і в Хозарському каганаті, де встановлюється їх сильний вплив, іудаїзм стає державною релігією.
Також значна кількість євреїв було в Криму, де єврейська громада існувала з часів Боспорського царства, вигнана з Палестини імператором Адріаном після придушення антиримского повстання Бар-Кохби 132-136 рр. А можливо вони тут з’явилися навіть раніше. Біля Керчі були знайдені грецькі написи 80-х рр. н.е., які повідомляли про наявність тут єврейської синагоги. По всій видимості, існувала єврейська громада також і в Тмутаракані, яка завдяки походу Святослава в 967 році переходить під контроль київських князів.
В результаті походів князів Олега, Ігоря і Святослава в X столітті на хазар, ймовірно, якась частина євреїв потрапила на Русь в якості полонених. Один з районів Києва іменувався Хазар вже при Ігорі. Так само можливо євреї потрапляли на Русь і з західного напрямку як торговці.
Безсумнівно, частина євреїв потрапляє на Русь з Візантії, де іудейська діаспора була дуже численна і періодично зазнавала переслідувань і насильницького навернення до християнства. Деякі єврейські історики вважають, що євреї могли потрапити на Русь також і з території Північного Кавказу. Хоча все це в основному припущення.
За деякими, утім, теж вельми спірним припущеннями про те, що Давньоруська держава якийсь час знаходилося в залежності від Хозарського каганату, в Києві перебувала хазарська адміністрація і охороняв її хозарський загін з участю і євреїв.
Безумовно Повість временних літ повідомляє про присутність євреїв на Русі у Х ст.: коли Володимир Красне Сонечко вибирав релігію, то спілкувався з якимись хазарськими євреями, які, ймовірно, мешкали в Києві. По всій видимості, в той період євреї осіли тільки в Південній Русі, де підтримувалися тісні зв’язки з Візантією і де знаходилися вихідці з Хозарського каганату.
Треба сказати, що вся ця історія викликає чимало сумнівів, хоча б тому, що в Статуті Володимира Мономаха, прийнятим їм незабаром, нічого не говориться про лихварів-євреїв, але розповідається про цілком собі російських лихварів-бояр. Таким чином, вина євреїв у Києві повністю не встановлена.
Це повстання в Києві мало всі риси єврейського погрому, і хоча в місті залишаються топоніми, що відображали існування раніше єврейської громади (район Києва – Жиди, Жидівські ворота), самі євреї надовго зникають з руської історії
Таким чином, поява євреїв на Русі супроводжувався драматичними для них обставинами, якщо не сказати трагічною. Хоча, звичайно, Русь не була країною оригінальною в цьому відношенні. Відособленість євреїв, які не бажали змішуватися, втрачати свою релігію, а також високий рівень життя – все це стало причинами або приводом для вигнання, а може бути в деяких випадках і фізичного знищення.
Тут ще потрібно відзначити той факт, що християнство ще продовжувало затверджуватися на Русі, церква боролася проти язичництва і взагалі всого иноверия. Євреї почасти і тому опинилися під ударом. Знову значна єврейська громада з’являється на російській землі вже через кілька століть.