В дипломатії санкції існували ще в Стародавній Греції. Відомо, що в 432 році до нашої ери Афінами було накладено торговельне ембарго на сусідню державу Мегару. Після цього почалася тривала історія накладення економічної блокади на держави, які вважаються ворогами. Це робиться для того, щоб змусити неслухняний держава підкоритися правилам диктатора і змінити свою політику. Зараз такі санкції стали цілеспрямованими, і як вважають деякі політики, «розумними». Це, наприклад, ембарго на постачання зброї, замороження активів, заборону на в’їзд високопоставлених і важливих персон та представників організацій. Прикладом служать Сирія та Іран. Іноді санкції можуть принести більше користі, ніж відкрита війна, вони більш гуманні. Але непродумані санкції, з іншого боку, можуть призвести до збройного конфлікту, як, наприклад, Пелопоннеська війна.
1892 по 1894 рік пройшло ряд конференцій, на яких пацифісти обговорювали виконання рішень планованої міжнародної арбітражної системи. Анрі Лафонтен, який є професором у галузі міжнародного права, переконав делегатів схвалити мирні «санкції». Цей термін був запозичений з термінології державного управління XVII століття.
Наступним етапом щодо застосування мирних санкцій став 1918 рік. Це був час закінчення Першої світової війни. В цьому році французькими громадськими діячами Леоном Буржуа і Полем-Анрі д Эстурнелес де Константом був висунутий заклик до утворення «товариства націй», яке могло б ввести ізоляцію неугодної нації шляхом застосування санкцій. Так з’явилося це «дипломатичне вираз», що включає в себе різні заходи для забезпечення дотримання. У 1919 році Президент Сполучених Штатів Америки Вудро Вільсон став просувати «Лігу Націй». Він став виступати за «абсолютний бойкот», при якому ні один громадянин країни-агресора не зміг би вести торгівлю та здійснювати які-небудь зв’язки з членами «Ліги Націй».
Саддама Хусейна.
У 2003 – 2004 роках ООН і США скасовують санкції проти Лівії, які діяли з 1980 року. Це сталося після відмови Каддафі від тероризму і згортання програми ЗМЗ. В якійсь мірі санкції підвели його до прийняття такого рішення. Санкції застосовуються і в останній час, але бажаного результату часто не приносять. Збиток наноситься обом сторонам. Руйнуються торгові, промислові, політичні та культурні зв’язки, а все зруйнувати буває набагато легше, ніж побудувати заново.