З твору Уколової А.
Одного разу ми стояли в черзі за горілої пшеницею. Німець владно походжав уздовж черги і «спостерігав порядок». Одна жінка вийшла з черги, він вдарив її батогом.
Як-то раз я йшла по вулиці і бачу: маленький хлопчик тягне стопу книг. Позаду нього йшов німець і сварився на нього по-своєму. Малюкові нести книги було не під силу, він раптом впав і розсипав книги. Німець схопив його за комір і почав трясти, ніби хотів з нього все витрусити.
До нас прийшли два німця і послали мене на колонку за водою. Я було почав відговорюватися, але він один з німців вихопив свій штик і почав мене гнати на вулицю. І так вони ганяли мене за водою години три або чотири. Так минали день за днем.
З твору Спірідонова Михайла
Був зі мною такий випадок. Вийшов я з товаришем на вулицю і не встиг відійти від дому кілька кроків, як німецький солдат взяв нас за рукав, посадив у машину і відправив вантажити дрова за місто. Не було ніякої можливості відпочити, т. к. часовий весь час підганяв і погрожував нас побити. Тільки до вечора нам вдалося бігти. Руки наші були розбиті.
З твору Гамаюнова Олександра
Але дуже сильно вони мучили німці полонених. Змушували їх возити сани, в сани сідали самі німці і підганяли полонених батогом. Спочатку поїздів не було. Німці запрягали полонених платформи, клали на платформи дрова, вугілля та меблі. На дрова сідав німець з довгим батогом і підганяв то одного, то іншого полоненого батогом.