У роки Першої світової війни різні рухи національні рухи за незалежність досягли свого піку. Це стало одним дестабілізуючим рухом світового масштабу. Починаючи з 1915 року поставки продовольства в імперії Габсбургів сильно погіршилися. Особливо важко стало в січні 1918 року. Нестача продуктів стала катастрофічною. Австрійські робочі, окрилені успіхами пролетарської революції в Росії, стали розвивати своє страйковий рух.
Робітники вимагали хліба і припинення війни
Все це було об’єднано з націоналістичними гаслами. Таким чином, в імперії Габсбургів з’явилася відкрита опозиція уряду. Страйки робітників поступово переросли в заворушення серед військових. Взимку 1918 року уряд зумів припинити виступи робітників і антивоєнні мітинги. Але національний рух опозиції ставало тільки крутіше. В імперії настала найглибша криза в політиці, економіці, соціальній сфері. Відень вже не могла контролювати всі імперські землі.
Уряд всі ці проблеми хотів розв’язати мирним шляхом. З східними областями такі угоди скласти не вдалося. Пропозицію про укладення сепаратного світу, провалилося. Пізніше були підписані договори з Західною Україною в Брест-Литовську в лютому 1918 року та з Радянською Росією в березні того ж року. А з Румунією був укладений світ 7 травня 1918 року в Бухаресті. Це полегшило поставки в країну. Але поляки були не задоволені таким поворотом справ. Їм не сподобався договір, укладений австрійцями з Західною Україною.
Стався конфлікт між Карлом і Черниным, прем’єр міністром закордонних справ. Коли Черніна замінив Буриан, з’явилася можливість укладення окремого мирного договору між Австрією і членами. Чернін був звільнений за наказом німців, після того як були розсекречені переговори Карла з союзниками в 1917 році. Повернувшись в міністерство закордонних справ, Буриан доповів верховному командуванню, що він і Карл лояльні до німецького імператора Вільгельма II. Це заява про лояльність до німців було добре прийнято австрійцями. Але слов’янська сторона була дуже розгнівана.
У липні була зроблена запізніла спроба реорганізації Габсбурзької монархії. Гусарек доклав зусиль по федералізації держави. Але час для цього було обрано неправильно. Австрійська армія терпіла поразку, і це послужило формальною причиною для знищення Габсбурзької монархії.
Маніфест про перетворення
У жовтні 1918 року Карлом був виданий маніфест про перетворення Австрійської імперії в чотири федерації: німецьку, чеську, южнославянскую і українську. Цей документ давав можливість вільного приєднання поляків до Польщі. Порт Трієст отримав би особливий статус. Угорські землі виключалися з цієї програми. Остаточний розрив Угорщини та Австрії стався лише пізньої осені 1918 року. Угорщина від відділення нічого не виграла: Відень відключила у неї опалення і перекрила залізниці.
У всіх провінціях були створені національні ради, які діють як національні уряди. Поляками було створено власну незалежну державу. Столицею стала Варшава. Це сталося 7 жовтня 1918 року. Південні слов’яни об’єдналися з Сербією. Незалежність проголосили і Чехи. 28 жовтня 1918 року вони створили власну республіку. Повний розпад Австрійської імперії завершився в жовтні 1918 року. В цей час війна вже майже закінчилася. Австрія не змогла б перенести ще одну військову зиму.
14 вересня 1918 року Бурианом було опубліковано відозву до всіх воюючих сторін. Він пропонував обговорити умови закінчення війни. Але цього кроку протистояли і германці, і союзники. Буриан робив спроби особливого мирного врегулювання для Австро-Угорщини. У жовтні він відправив лист американському президентові Вільсону, яке містило 14 пунктів. На це Держсекретар США Роберт Лансінг відповів відмовою. Потім Буріана змінив граф Андраші. Він знову відправив Вільсону лист з проханням про перемир’я. В цьому листі він визнавав незалежність Чехословаччини. Після цього війна була майже закінчена.
300 тисяч імперських солдатів потрапили в італійський полон. Австрійський уряд плекало надію, що після відділення слов’янських областей, зможе зберегти решту території. Але в народі продовжувало зростати невдоволення династією Габсбургів. За порадою Ламмаша Карл вирішив відійти від управління державою, але зречення від престолу не було. 11 листопада 1918 року він видав документ, в якому заявляв, що відмовляється від управління державою. Так династія Габсбургів формально перестала існувати. Перша світова війна стала кінцем світу для Австро-Угорської імперії і династії Габсбургів.
У 1918 році 21 жовтня була створена Національна Асамблея Німеччини та Австрії. На ній 210 членів оголосили про створення незалежної держави. Було обрано раду, до якої увійшли три партії: соціал-демократична, християнських соціалістів та німецьких націоналістів. Так була утворена Веймарська республіка. Після відходу Карла Німеччина-Австрія стає складовою республікою. На чолі коаліційного уряду стає канцлер Реннер.
Міністром закордонних справ став соціал-демократ Бауер. Національні Збори взяла під контроль всі землі Габсбургів. Також під його управління відійшли німецькі області Богемії і Моравії. Після закінчення війни новій державі дісталося катастрофічний спадок. Було повне економічне виснаження і хаос. Світ, до якого всі звикли, впав. Наслідки такого поділу народів світ розсьорбує і в наш час. Протистояння на Балканах не перестало бути гострою проблемою. Те ж саме стосується і західних українців і угорців.