Утворення казахського ханства було складним і тривалим процесом. Прародителькою можна вважати Білу орду – спочатку вона була частиною Золотої орди, потім відокремилася і стала самостійною державою.
Утворення Казахського ханства
У 1428 році помер Барак-хан, і на трон сів Абулаир-хан. Є аргынская легенда, яка говорить, що близькими друзями і сподвижником правителя були Кыбланды-батир, з кипчаків, і Даирходжа, з племені Аргын. Сварка за дружбу хана закінчилося вбивством Даирходжи. Аргыны стали вимагати кари винного, але хан відмовився видати вбивцю.
Плем’я пішло на схід. Про кількість померлих ходять різні дані, але приблизно їх було приблизно 200 тисяч. Ханом стає Керей, але насправді управляти справами нового ханства почав султан Жанібек.
Він і починає військову кампанію проти Абулаир-хана і Узбецької орди. У 1468 році Абулаир-хан вмирає, і Жанібек без боїв отримує території аж до присырдарьевских поселень. Але вже наступний хан і приєднує їх.
До 1500 року Ханство розрослося і приєднало Дешт-і Кипчак.
Казахське ханство при Кипчак-хані
При Кипчак-хана, сина Жанибека, який правив у 1511-1521 роки, ханство досягає найвищого світанку. І саме тоді хан робить завойовницький похід на Ташкент.
Але самим головним суперником стала Ногайська орда. Кипчак вживає набіг на орду і захоплює її столицю Сарайшык, змусивши орду откочевать до Астраханському ханству.
Збільшилася й кількість поданих Кипчак-хана – за його правління їх число зросло до мільйона.
Першою визнала нову державу Русь. Саме після цього дипломатичного акту Казахське ханство стало грати певну роль в геополітиці азіатського і європейського регіонах.
Кысым розробив та прийняв ряд законів, що мали назву «Світлий шлях Кысыма».
У нього входили статті, які регламентували кримінальне право, майнове, військову, громадську (у ньому описувалися відносини всередині громади, взаємодопомога, палацовий етикет), а також посольський звичай.
Але в цей період держава трималася тільки на авторитет сильного і спритного хана.
Зі смертю його почалася громадянська війна, ногайці зробили набіг і повернули свої землі аж до річки Тургай. Почали своє вторгнення і ойрати. На початку 30-х років в усобиці переміг онук Кипчак-хана Хак-Назар-хан. Він зумів повернути землі, захоплені ногайцями і став знову об’єднувати казахське ханство, а також розгромив Могулистан.
При ньому були встановлені політичні та дипломатичні зв’язки з Москвою. Відправляючи послів на ханство, цар Іван Грозний карає їм взяти в союзники хана проти правителя Сибірського ханства Кучука.
Казахське ханство при Хак-Назар-хані
Хак-Назар-хан тримав під контролем всю казахську степ і вів успішні військові дії з сусідами. Розгромивши Могулистан, він змусив частина киргизів визнати свою владу, тримав під контролем Ташкент, брав данину з торгових караванів, про що й писали російські посланці царя. Іван Грозний визнав хана великим і навіть відправив йому посла, який до хана не доїхав – його в полон захопив Кучум-хан.
Але ханство мало дипломатичні зв’язки з іншими державами. Зокрема, правитель Кримського ханства підкреслював дружні відносини з правителем Казахського ханства. Більше того, російські дипломати підозрювали, що похід на ногайців був узгоджений з кримчанами. Ногайці намагалися вбити клин в це союзництво, провокуючи чутки, що після завоювання Ногайської орди хан піде на Крим.
Казахське ханство при хані Есиме
Ще одне посилення Казахського ханства сталося при хані Есиме, який правив у 1598-1628 роках. Хан переносить столицю в Туркестан, укладає мир з Бухарою і закінчує завоювання земель і розширення держави.
Він робить похід проти Ташкентського царства і остаточно ліквідує його, закінчуючи тим самим міжусобицю. Єсимов веде важку внутрішньополітичну боротьбу, реформую держава – він видає звід законів, які є доповненням зводу законів Касим-хана – «Стародавній шлях Єсимов-хана, Єсимов-хана справжній шлях».
У ньому він фактично здійснив революцію – обмежив роль аристократії і став спиратися на степових суддів — беїв. Залишив вищим законодавчим органом Маслихат, збиралася щорічно.
Улусная система була замінена жузной – всі території ханства поділилися на три частини, очолював кожну бий – правитель найбільш сильною і впливовою громади. Саме так реальна влада від хана перейшла до биям, які ставали практично непідконтрольними правителю. Також було сформовано і Рада Биев.
Час Великого лиха в Казахському ханстві
Після смерті хана на престол сходить син Жанібек, який стає всього лише маріонетковим правителем – насправді державою править Жангир, згодом і став ханом. Його правління пов’язано з боротьбою проти джунгар – ойрати в 1635 році заснували Джунгарського ханства, яке стало грізним супротивником ханство аж до вісімнадцятого століття.
Абилай-хана. Він починає очолювати Середній Жуз не по праву спадкування, а по праву виборів – так як більш популярний, ніж був спадкоємець хана.
Абилай не приймає закони Кысым-хана і веде зовсім іншу як внутрішню політику, так зовнішню, ніж його попередники. Зокрема, він починає розвивати посівне землеробство, порушуючи тим самим традиційний уклад казахів як кочового народу.
Успішно бореться з джунгар, а також встановлює добрі відносини з небезпечними і могутніми сусідами – Російською Імперією і Династією Цин. І домагається свого визнання правителями цих імперій – 24 травня 1778 року Катерина надсилає грамоту, яка стверджує Абилая правителем Середнього Жуза. Династія Цин визнає правителем трьох Жузов.
З вісімнадцятого століття почалася інтеграція Ханства до Російської Імперії. У 1835 році на його території був заснований Єкатеринбург, і це послужило зміцненню зв’язків між державами.
Від інституту ханства останній з жузов остаточно відмовився в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Тим самим приєднання Російської Імперії повністю завершилося.