Йоганн Церклас Тіллі — каратель повсталих чехів | Історичний документ

Йоганн Церклас Тіллі народився в лютому 1559 року в Браманде. Походив він з графської родини, отримав виховання в єзуїтській школі.

Військову службу він почав досить пізно, вступивши в 1610 році в військо Максиміліана I Баварського, глави Католицької ліги. Прославився він придушенням чеського повстання в період Тридцятирічної війни.

Тоді Іспанія підтримала Католицьку лігу і з її допомогою Максиміліана I вдалося створити досить велику і сильну армію. На чолі її став Йоганн Тіллі.

Конфлікт Католицької ліги і Протестантської унії

Основний супротивник Католицької ліги — Протестантська унія також мала сильну армію і сильних полководців. Головою унії в той час був Фрідріх V Пфальцського. У серпні 1619 року він був обраний королем Чехії замість скинутого в ході чеського повстання Фердинанда II. Але з такою фігурою на чеському троні не погодився, англійський король Яків I, який вважав Фрідріха Пфальцського узурпатором влади.

Яків I так розійшовся, що навіть пригрозив війною Голландії, якщо та надасть допомогу бунтівним чехам. «Немає такого права скидати законно обраних королів, яким був Фердинанд»,— кричав у гніві англійський король, тупаючи ногами.

Народ же Англії мав протилежну думку. Вважала за потрібне втрутитися в конфлікт і Іспанія, дотримується того погляду, що й англійський король. Генерал А. Спінола отримав наказ негайно виступити проти чехів з Південних Нідерландів, де він знаходився.

Війська ж Католицької ліги під командою Йоганна Тіллі почали в цей час наступ проти протестантів своєї імперії, намагаючись відвоювати захоплені ними землі й княжі замки.

В. Тіллі воював досить-таки вміло і, незважаючи на відчайдушний опір протестантів, скоро став тіснити їх. Тоді унія кинулася за допомогою до Франції. Але французький посол відразу ж дав зрозуміти, що ні Франція, ні Англія допомагати не будуть.

З тієї причини, що Католицька ліга, нібито, дала зрозуміти про свою згоду помиритися з унією, якщо та не влізе в чеський конфлікт. Цей договір, так званий Ульмський світ, дійсно був підписаний 30 липня 1620 року. І доля бунтівної Чехії їм була вирішена.

Військовий похід Тіллі на Чехію

Максиміліан I Баварський на радощах кричав: «Ну, тримайся, проклятий чехи, тепер проти вас буде воювати мій доблесний маршал Тіллі! Вже він-то вам всипе!»

Командувач військами Католицької ліги В. Тіллі на початку вересня з’єднався на території Чехії з військами генерала Букуа. Під Прагою, на пагорбі, що носить красиву назву — «Біла гора», 8 листопада 1620 року відбулася вирішальна битва.

Війська під командуванням Йоганна Церкласа Тіллі повністю розгромили чехів і Фрідріх V змушений був втекти, сховавшись у Голландії.

Оскільки війна проти Чехії велася в основному баварських військ, Максиміліан I попросив у імператора Фердинанда II високу ціну за трупи власних солдатів: «Ваша величність, віддайте мені Верхню Австрію і Пфальц. Це буде найкращим пам’ятником моїм баварським героям, полеглим за те, щоб Чехія залишилася в складі імперії!»

Втік у Голландію Фрідріх V не став миритися з втратою чеської корони — з монархів та в емігранти, як? Він негайно став збирати сили проти душителів чеського повстання.

«Допоможіть» — звернувся Фрідріх V за допомогою до конгресу ряду голландських і німецьких князів протестантського клану, який працював на початку 1621 року в Зегеберге. — Допоможіть, інакше проклятий Тіллі задушить і вас. Уж я-то сильніший був, і то довелося забирати ноги!»

Князі погодилися допомогти. Більш того, Фрідріху V вдалося домогтися англійських, голландських і датських грошових субсидій на вербування війська. Його сторону взяли князі Брауншвейзький і Дурлахскій, Пфальца і Вестфалії, армія Мансфельда.

Відповідні заходи Чехів

Об’єднаними зусиллями 27 квітня 1622 року в битві при Вислохе вони завдали серйозної поразки армії графа В. Тіллі. Чому? Йоганн Тіллі допустив прорахунок, виступивши в поодинці, без підтримки іспанців, проти переважаючих об’єднаних сил своїх супротивників.

Нічого,— обтерся Йоганн Тіллі,— ми ще порахуємося. Прийде наша черга!»

Остаточна перемога над об’єднаними силами

Дійсно, у стані переможців незабаром пішли чвари — славу, чи що не поділили? Але так чи інакше, граф Тіллі невдовзі поодинці отлупцевал своїх супротивників.

До кінця серпня того ж таки 1622 року з ними було покінчено повністю. Природно, що В. Тіллі досвід поразки врахував і бив ворога при підтримці іспанської армії під командою Гонсало де Кордови.

Останнім 6 серпня 1623 року фельдмаршал В. Тіллі покінчив з самим впертим прихильником Фрідріха V герцогом Брауншвейзьким. Сталося це в битві при Штадтлоне. Це була повна перемога католиків в чеській війні.

Але безчинства баварських солдатів В. Тіллі і жорстока Контрреформація, проведена католиками у Верхній Австрії, що стала приводом до великим селянським виступам. Лише спільні зусилля фельдмаршала Тіллі і генералісимуса Валленштейна допомогли придушити повстання в 1626 році.

Присвоєння звання генералісимуса

Після укладення в 1629 році Любекського мирного договору закінчився так званий «датський період» Тридцятилітньої війни. Генералісимус Валленштейн, який зіграв у ній чи не першу скрипку, був відправлений у відставку. А командувачем імперськими і католицькими військами був призначений Йоганн Церклас Тіллі з присвоєнням йому звання генералісимуса.

Йоганн Церклас Тіллі — каратель повсталих чехів | Історичний документ

Але в цій посаді і з таким високим званням граф В. Тіллі провоював недовго. У наступний, так званий «шведський період» Тридцятилітньої війни, коли в Німеччину в 1630 році вторглися війська шведського короля Густава-Адольфа, генералісимус Тіллі, здобувши ряд перемог над шведами, особливо серйозну в травні 1631 року при оволодінні містом Магдебургом — столицею Саксонії, вчинив жахливу розправу над його жителями.

Безчинства армії Тіллі змусили саксонців, до цього намагалися бути нейтральними, піти на союз зі шведами. Слідом за Саксонією на це пішли Бранденбург і ряд інших протестантських князівств.

Посилившись за їх рахунок, шведський король завдав поразки армії Тіллі 17 вересня в битві при Брейтенфельді. Тепер Густав – Адольф майже безперешкодно перемістився у Західну і Південну Німеччини. Граф Тіллі спробував чинити опір, але великих сил зібрати не встиг. У 1632 році він був смертельно поранений у битві на річці Лех і помер 30 квітня цього ж року в Инголыитадте.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: