Перший номер обласної газети «Чирвоная звязда» вийшов в кінці квітня. Потрудилися на славу — газету випустили у двох фарбах. На першій сторінці виділявся заклик: «Брати, і сестри, росіяни, білоруси і поляки! Роздувайте, полум’я всенародної партизанської боротьби! Кидайте німецьких окупантів!»
Газета розповідала про героїзм воїнів Червоної Армії на фронті, писала про самовіддану працю людей в радянському тилу, завжди пам’ятали про своїх братів, які перебували в окупації. У замітці «Братська допомога» повідомлялося, що члени однієї з сельхозартелей Ярославської області звернулися до всіх колгоспників Радянського Союзу із закликом засіяти понад план земельні площі для надання допомоги потерпілим від фашистської окупації, що цей заклик отримав гарячий відгук по всій країні. Чи треба говорити про те, як багато важила така звістка з Великої землі для жителів окупованих районів!
Сторінки невеликий газети вмістили чимало цікавих фактів про боротьбу партизан. Ось коротка кореспонденція «Рахунок загону К.». В ній розповідалося, що партизанський загін, яким командує товариш К., за останні три місяці підірвав 17 залізничних ешелонів. В результаті катастроф знищено 17 паровозів, 143 вагони, 54 платформи з вантажем і 15 цистерн з пальним. Злетіли на повітря 16 автомашин з гітлерівцями.
У передовій статті «Ширше полум’я партизанської боротьби» газета закликала: «Партизани! Підсилюйте удари по ворожих тилах. Підривайте залізничні ешелони, руйнуйте дороги і мости, знищуйте засоби зв’язку, склади, техніку та живу силу противника. Зривайте всі заходи німців».
Треба було бачити, з яким піднесенням зустріли люди вихід першого номера «Чырвонай звязды»! Це було справжнє свято. Газета в короткий термін обійшла всі бригади, загони, прилеглі до пущі хутори і села, проникла в Стовпці, Світ, Дзержинськ і навіть в Мінськ.
— Якщо обласна газета з’явилася, то тепер недовго залишилося чекати, — говорили місцеві селяни. — Скоро і Червона Армія повернеться!
Газета ще більше зміцнила в їх свідомості ту істину, що не фашисти тут господарі, що є інша сила, яка свинцем і словом бореться з чужоземцями і разить їх.
Як-то в червні, прочитавши підготовлений мною текст черговий листівки, Григорій Сидорок сказав:
— Останній раз їдеш в обласну редакцію. Будуть у нас тепер свої буковки, — так він жартома називав шрифт.
І дійсно, вночі разом з іншим вантажем з-за лінії фронту нам скинули шрифт і портативну друкарську машину. Ми, партизанські журналісти, подумки дякували механіка «Полеспечати» Ф. Т. Пильтиенко, який винайшов цю машину, і ремісників московського училища, які виготовили її. Не знаю, яке саме училище зробило таку добру справу, пам’ятаю тільки з розповіді Бориса Перельмана, що техноруком працював там Новіков — один з ентузіастів створення для партією портативного типографського обладнання і зручних для транспортування кас зі шрифтами.
Під великий густою ялиною ми обладнали свою друкарню. Навколо, немов бронзові свічки, спрямовувалися вгору своїми зеленими шапками молоді стрункі сосни. А наша ялина була стара і сива і при кожному пориві вітру тоскно скрипіла, ніби скаржачись на свою долю.
З незвичайним піднесенням і радістю взялися ми за роботу над першим номером газети! І треба ж статися такому: нам страшенно не пощастило.
В той день я поїхав до буденовцам (вони розташовувалися недалеко від межрайцентра), щоб дізнатися подробиці проведеної напередодні операції і розповісти про неї в газеті. Стоїмо ми з Семеном Ганзенко на узліссі, розмовляємо і раптом бачимо — над лісом з’явилося десятка два фашистських літаків.
— Наші, видно, розбомбили десь аеродром, і гітлерівці перебазуються, — дивлячись у небо, сказав Семен.
— Схоже.
Раптово «хейнкелі» розвернулися й скинули бомби на розташування наших загонів. Щоправда, великої шкоди вони не заподіяли, але друкарська землянка постраждала — бомба розірвалася поруч. Два дні ми вибирали смешавшийся з землею шрифт, мили і розкладали в гнізда складальної каси.
Довгий час фашистські стерв’ятники майже щодня обрушували на нас смертоносний вантаж, на бриючому польоті обстрілювали ліс з великокаліберних кулеметів. Виявляється, десь неподалік знаходилася школа гітлерівських «люфтваффе», і льотчики проводили над більшої навчання з бомбометанням і стріляниною.