Негайно ж після насильницького захоплення влади Гітлер декретом від 28 лютого 1933 року ввів попереднє ув’язнення нібито для забезпечення безпеки країни. Користуючись цим декретом, нацисти хапали кожного підозрюваного в активній антифашистської діяльності.
До 1939 року вже було побудовано шість концентраційних таборів. У них знаходилося тоді понад 20 тисяч в’язнів. До початку війни концтабору повинні були «перевиховувати» тисячі німецьких громадян, багато з яких вже назавжди втратили надію знову знайти свободу. Так фашисти ще в мирний час готували дієва зброя проти сил опору. Ними було створено гестапо, яке займалося організацією великої мережі шпигунів, залякуванням народу, арештами борців проти фашистського режиму.
Концентраційні табори знаходилися у віданні есесівців, число яких постійно посилювалося. Фашисти планомірно споруджували нові концентраційні табори як один із засобів поневолення Європи та поширення своєї експансії на схід. Після війни було встановлено, що ще в довоєнний час у концентраційних таборах проводилась ретельна підготовка до того, щоб на випадок війни вони стали дієвим знаряддям військової машини.
Найбільшими концентраційними таборами в перші роки війни були Дахау, Заксенхаузен, Бухенвальд, Маутхаузен, Равенсбрюк, Нейенгамме, Флоссенбюрзі, Освенцім та інші. Кожен з цих таборів мав свій заздалегідь певний профіль, і гестапо посилало укладених в той чи інший табір залежно від характеру вчинених проступків.
Вже у самому початку війни фашисти показали свої справжні задуми. Поневолення Європи наданих ляло їм можливість нещадної і безжальної експлуатації людської праці у всіх окупованих країнах. Одночасно вони почали біологічне винищення населення поневолених країн. Теорія про чистоту крові й раси була тісно пов’язана з планами завоювання нового «життєвого простору».
Тому в період другої світової війни відбулося злиття їх військових і економічних інтересів. Фашистська військова машина вимагала все нових рук рабів, зігнаних в трудові та концентраційні табори, розкидані по всій окупованій Європі.
У той же час нацисти поставили собі за мету знищити якомога більше ув’язнених з числа прогресивно налаштованих робітників, інтелігенції і передусім комуністів. Але, перш ніж вбити таких ув’язнених, їх нещадно експлуатували, примушуючи працювати на гітлерівську військову машину. Такими були цілі концентраційних таборів.
Розраховуючи на переможне завершення війни, фашисти прагнули обезлюдеть захоплені території. Тому вони підготовляли виселення і знищення чехів, словаків, поляків, українців, білорусів та інших народів.
Наслідки безжального фашистського терору, спрямованого проти народів окупованих країн, були жахливі. Вважають, що в гітлерівських концентраційних таборах загинуло близько восьми мільйонів чоловік. З цих восьми мільйонів добра половина була знищена в одному таборі, в найбільшому гітлерівському таборі смерті Освенцім.
Ця страшна цифра сама вказує на різницю між концерном фабрик смерті в Освенцимі і всіма іншими фашистськими концтаборами.
Процеси над військовими злочинцями дали народам незаперечні докази того, що всі ці злочини були лише початком, лише першим досвідом. Даний біологічне винищення насамперед слов’янських народів фашисти мали намір здійснити після переможного закінчення війни.
Про концентраційних таборах під час війни ходило багато чуток, проте до 1944 року мало хто вірив у розповіді про освенцимских газових камерах.
Фашисти ретельно зберігали таємницю концентраційних таборів і не дозволяли їх відвідування та інспектування нікому, крім членів фашистських організацій. Особливо строго вони зберігали таємницю газових камер Освенціма та інших концтаборів.
У 1944 році, відступаючи над натиском Радянської Армії, фашисти зробили все, щоб приховати сліди своїх злочинів. І хоча їм вдалося знищити будівлі крематоріїв, спалити документи і усунути багатьох свідків, тим не менше після війни їх злочини були розкриті.
