Нова вимога про зображення обличчя князя Вітовта на монетах Золотої Орди Тимур Кутлуг хана поставило в безвихідне становище. Якщо погодитися з ним, Сарай і належать хану володіння стануть одним з улусів Литовського князівства. Це означало б втрату держави, її незалежності. Звичайно, Тимур Кутлуг хан ніколи не піде на це. Але питання поставлене. Як обійти його, що робити? Як відповісти князю Вітовту? Він чекає відповіді. Якщо нагрубити або тягнути час, може почати наступ. Ханові не встояти малими силами. Зараз у що б то не стало потрібно дочекатися підходу Идегей мурзи. Основні сили з ним. Тимур Кутлуг все життя жив під надійним крилом, кожен свій крок робив, радячись з ним. І на трон зійшов з його допомогою. Скоро він повинен підійти з великим військом, зібраним у центральних улусах країни. Лише б не затримався. Якщо встигне вчасно, гора спаде з пліч Тимур Кутлуг хана. Вся надія на нього.
Однак щастя не відвернулося від Тимур Кутлуг хана, який увійшов у шатро гонець повідомив йому про наближення тюменей Идегей мурзи. Незабаром радісна звістка поширилася на всю ставку.
Идегей йде! — кричали натхнені воїни.
Допомога йде! Допомогу!
Беклербек йде на допомогу!
Вся Орда зашуміла, захвилювалася, готуючись зустріти великого беклербека — головнокомандувача військами Золотої Орди. Про Идегее мурзі розповідали дивовижні речі, ніби він перехитрив самого Тамерлана (Аксак Тимура)…
Наближення Идегея
Через деякий час від відповідного до орді численного війська затремтіла земля. Попереду їхав сам беклербек, взятий у півкільце блискучою свитою з досвідчених воїнів. Тонконогий вороний, здавалося, навіть не відчував сидить в багатому сідлі знатного вершника. Середнього зросту, міцної статури, зі смаглявим обличчям, він від інших відрізнявся особливим поглядом, в якому відчувалася величезна воля. Багато йому довелося пережити на своєму віку степових вітрів і буранів, кривавих сутичок, з яких він вийшов живим і здоровим. Завдяки ясному розуму і природній мудрості, вмінню передбачати події і впливати на людей вплив, він тепер піднявся на вищий щабель влади і повинен був вирішити долю держави. Найхарактернішою рисою його талановитої натури було вміння в потрібний момент приймати вірне рішення.
Не злазячи з коня, він кликав до себе потрібних людей і давав їм короткі накази. Ті, одержавши наказ, негайно ж поспішали його виконати. Це було показником його високого авторитету, всі відчували до нього довіра і повага. Своєчасний підхід Идегей мурзи з великим військом сильно подіяло і на тих, хто знаходився всередині ханського шатра. У всіх посвітлішали особи, почулися радісні голоси, від гнітючої невідомості не залишилося і сліду.
Идегей мурзі вже встигли доповісти, що відбувалося за ці кілька днів, яке рішення було прийнято Тимур Кулуг ханом і що вимагає від нього князь Вітовт. Не зупиняючись перед охороною ставки, Идегей мурза з кількома беками й емірами проїхав прямо до намету хана. Зупинившись, зліз з коня і увійшов всередину намету.
Мова Идегея
Хоча всі знали про прибуття Идегей мурзи, але його поява в шатрі сталося якось несподівано. Побачивши його, всі мовчки вклонилися. Идегей мурза, глянувши понад зігнутих спин, побачив у глибині Тимур Кутлуг хана, що сидів на троні, і рушив до нього. Молодий хан, бажаючи щось сказати, відкрив було рот, але побачив люте обличчя дядька, завмер — слова застрягли в горлі.
Дійшовши до трону і ні слова не кажучи, він повернувся до хана спиною і обвів поглядом стояли перед ним членів дивану, емірів і беків. Обличчя його нагадувало грозову хмару.
— Як я чув, тут деякі вступили на шлях нечуваної ганьби — не поборовшись з ворогом, стали просити миру. Це дійсно є ганьбою, тому що степових богатирів ставить в жалюгідне становище. Що з нами стало? Куди поділося наше мужність? Хіба не ми в душі носили татарську славу? — Кожне слово беклербека падало в серця, немов краплі розплавленого свинцю, звучало в головах як набат. — Що сказали б наші славні діди, побачивши таке легкодухість. Хіба вам мало було Тамерлана (Аксак Тимура), перетворив наш будинок на попелище? Хочете повторення цієї трагедії?
В шатрі встановилася мертва тиша. Идегей мурза бачив, як люди ховали очі від сорому. Отже, є ще надія…
Що гірше всього на світі? — кинув він перебуває в наметі питання і сам на нього відповів: — Для народу найгірше на світі — це втрата держави, перетворення незалежної народу в рабів. Хіба ми можемо допустити це? Ні, не можемо! Вигнаний з країни безсоромний Тохтамиш, хан привів до нас ворогів. Разом з ними збирається пограбувати нашу вітчизну — Ідель-Юрт. Нам що, спостерігати все це зі сторони? Ні, цього не буде! Може, ми хочемо, щоб на нашій дорогій батьківщині господарювали чужинці? Ні, ми цього не допустимо! Хіба що залишився нам у спадок Ідель-Юрт не становить наше щастя? Так, ми знайшли тут своє щастя, здобули шану і славу. Дорожче рідної країни що може бути на світі? Хіба можна віддавати її ворогові?..
Довго говорив великий беклербек, закликаючи емірів і беків, начальників тюменей залишитися гідними татарської слави. Він бачив обличчя людей світлішали, у них з’явилася впевненість, росла надія, в очах розгоралася лють.
Краще смерть, ніж здатися ворогові! — закінчив свою промову беклербек.
Що перебували у наметі з натхненням крикнули:
Хай живе Ідель-Юрт!
Слава Идегею!
Веди нас в бій, беклербек!
Потім Идегей мурза, віддавши розпорядження емірам, бекам і начальникам тюменей, відправив їх до своїх воїнів. Ханська ставка і все навколо неї з азартних шумом стали готуватися до рішучої битви.