Ібн Баттута – мандрівник, який вніс великий внесок в історію. Його мемуари зіграли важливу роль в описі і дослідженні численних країн, які він відвідав у ході свого насиченого життя. Досі його книги вивчаються істориками та студентами історичних вузів.
Дуже небагато мандрівники змогли описати свої відкриття настільки ж яскраво і наповнено. Марокканець з раннього віку присвятив себе вивченню навколишнього світу і продовжував займатися цим до самого кінця. Маючи невгамовний дослідницький дух, він відвідав усі країни, які офіційно сповідали іслам.
Ібн Баттута любив відвідувати суди і спостерігати за роботою суддів, крім цього він часто братався з місцевими жителями, щоб побільше дізнатися про особливості культури країни. Баттута подорожував протягом трьох довгих десятиліть і по цей день вважається одним із самих відомих мандрівників-письменників в історії. Немає жодних сумнівів у тому, що Ібн Баттута жив неймовірно цікавим і насиченим життям, а шлях, який він пройшов, за деякими даними, становить понад 120000 кілометрів.
Перша поїздка
Ібн Баттута народився 25 лютого 1304 року в місті Танжер, в Марокко. Його родина походила з давнього африканського клану, відомого як «Бербери». Його батьки були юристами. Точно не відомо, де навчався Баттута. Передбачається, що він був вихованцем сунітської школи думки Малікі.
В 1326 році, коли Ібн Баттуте виповнився 21 рік, він вирушив у свою першу поїздку. Це була подорож у священний для мусульман місто – Мекку. Незважаючи на те, що це було паломництво, під час перебування в Мецці Баттута відвідав і сусідній Дамаск, щоб поспілкуватися з науковцями. Після Дамаска він відвідав Медину. В кінці свого паломництва Баттута був удостоєний звання «Ель-Хаджі».
Делійський султан призначив Баттуту суддею та експертом з ісламського права. Однак, Баттута розчарувався в Індії. Йому важко було судити використовуючи ісламське право людей, багато з яких не були мусульманами. Провівши в Індії шість років Баттута стає послом Індії в Китаї і залишає країну.
Після проживання в Китаї Баттута здійснив ще дві поїздки в Іспанію і Судан. Розповіді Баттути про Судані написані в 1352-му році донині вважаються найкращим джерелом інформації про Африку того періоду. У 1353 році Баттута повернувся в Марокко, де працював у суді до кінця днів.
Про особисте життя Баттути відомо мало, адже основним джерелом інформації про нього є його ж власні книги. Однак відомо, що Баттута одружився на Мальдівах на дочці місцевого царя. Точна причина смерті мандрівника не відома, і навіть про дату ведуться суперечки. Вважається, що Баттута помер між 1368 і 1369 роками.