Грізна небезпека над нашою переправою | Історичний документ

2 жовтня в рідку хвилину затишшя ми з Колісником прочитали донесення начальника політвідділу 81-ї гвардійської дивізії Д. Р. Большанова.

«Присланий в 81-ю гвардійську дивізію зі спеціальним завданням офіцер зв’язку корпусу майор Сайгетдинов попрямував в бойові порядки полку, — писав начальник політвідділу. — Під час ворожої атаки, отримавши поранення, вийшов з ладу командир 238-го гвардійського полку майор В. А. Акімов. Майор Сайгетдинов взяв командування полком на себе. Під його командуванням тільки за один день було відбито сім атак противника. До вечора німці ще раз спробували прорвати оборону полку. Кинувши проти полку сорок танків і полк піхоти, ворог увірвався в наші бойові порядки.

Майор Сайгетдинов підняв полк в контратаку. Ворог з великими втратами був змушений відступити. На полі бою залишилося вісім ворожих танків, в тому числі два «тигра».

За сміливість і ініціативу, проявлені в цьому бою, майор Сайгетдинов був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Три дні, від зорі до зорі, тривали упорнейшие сутички.

3 жовтня опівдні німці навалилися на оборону 15-ї гвардійської дивізії ста танками і дивізією піхоти. Ворогові вдалося в районі Тарасівки розірвати оборону цієї дивізії, що входить до складу 49-го корпусу. Один полк дивізії, витіснений із західної частини Бородаевки, зайняв оборону в центрі села — в смузі 25-го гвардійського корпусу.

Ближче до вечора генерал Овсієнко подзвонив мені на НП.

— Противник прорвав оборону двісті двадцять третього полку. Прошу допомогти протитанковими засобами.

Корпус опинився в складних умовах.

— Швидко киньте проти прорвалися свій протитанковий дивізіон, а я пришлю на допомогу танковий полк, — відповів я Овсієнко.

Я подумав про те, яка зараз грізна небезпека нависла над нашою переправою.

Легко сказати, в самий розпал бою, в момент лютих атак ворога зняти з позицій танковий полк і протитанковий дивізіон. Та й зробити це швидко неможливо: ворог б’є з артилерії, кидають бомби, крім того, потрібно якийсь час і на зміну позиції.

Я мовчки обвів поглядом бойових друзів, які поруч зі мною на спостережному пункті. Вони зрозуміли, мене без слів. Олексій Петрович Колісник посадив з собою в «віліс» інспекторів політвідділу майоров Суркова і Астраханського і відправився в 223-й полк.

Командувач артилерією корпусу Василь Миколайович Журавльов порадив залишити протитанковий дивізіон 53-ї дивізії на колишній позиції.

— Можливо, я знайду одну-дві батареї на інших ділянках, сказав він. — Не треба послаблювати передню лінію.

Він з офіцерами штабу артилерії теж сів у машину і поїхав.

Через двадцять хвилин по ворожих танках був відкритий сильний вогонь. Це полковник Журавльов взяв з резерву дві протитанкові батареї і вивів їх на бойову позицію.

Як тільки положення на заході Бородаевки покращився, я подзвонив на спостережний пункт командуючого армією. Трубку взяв командувач фронтом В. С. Конєв. Вислухавши мою доповідь, він сказав:

— Положення на правому фланзі корпусу я сам добре бачу. Командиру п’ятдесят третьої дивізії генералу Овсієнко передайте: відповідальність за Бородаевку я цілком покладаю на нього. Відступаючі підрозділу п’ятнадцятою дивізії зупиніть і влийте їх в п’ятдесят третю, наведіть там лад.

Я повідомив про заходи, що вживаються для витіснення гітлерівців з Бородаевки,

Командувач фронтом запитав:

— Яка допомога вам потрібна?

— Добре б спрямувати вогонь армійської гарматно-артилерійської бригади на західну частину Бородаевки, — сказав я.

Поклавши трубку, я пішов на запасний спостережний пункт. В цей час артилерійська бригада відкрила вогонь по висоті 147,4, Тарасівці і західній частині Бородаевки.

Грізна небезпека над нашою переправою | Історичний документ

Бій за село не вщухає. Ворожа авіація методично бомбить позиції полків і батальйонів. Наша артилерія і танки прямою наводкою зустрічають німецькі танки. На центральній вулиці вже чадять димом три ворожих танки. Батальйони 223-го полку, штурмуючи будинок за будинком, сарай, за сараєм, тіснять гітлерівців до яру.

Запеклий бій тривав до дев’яти годин вечора. Противник був викинутий за яр — західну частину Бородаевки. Основна смуга оборони корпусу була відновлена. В дев’ять годин вечора я доповів про це командувачу.

— Міцно стережіть «ворота» Бородаевки з заходу, — сказав М. С. Шумілов, — щоб ні один фріц не проник. Танковий полк поки залиште в Бородаевке. Передаю у ваше розпорядження сімдесят восьму гвардійську дивізію генерала Скворцова з двадцять четвертого корпусу. Тримайте її в резерві, введіть в справу лише в разі крайньої необхідності. Попереджаю: противник не відмовився від ліквідації плацдарму, авиаразведка повідомляє про підході нових ворожих резервів.

Я подякував командувача за допомогу.

У спостережний пункт увійшли Колесник і Журавльов. Полковник Колесник розповів про доблесних справах працівників політвідділу корпусу.

Майори Сурков і Астраханов в самий напружений момент бою зуміли зупинити відступаючі підрозділу, привели їх у бойовий стан і підняли в контратаку. Захопивши нові рубежі, вони організували там оборону.

За зразкове виконання бойового наказу та сміливі дії майор Астраханов був нагороджений орденом Червоного Прапора, а майор Сурков орденом Вітчизняної війни першого ступеня.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: