Використовуючи особливості розташування прикордонного ділянки — наявність кількох мостів, пересеченность місцевості, в районі міста гітлерівці зосередили величезні сили. На шляху ворога стояли застави 2-ї і 3-ї комендатур 92-го прикордонного загону та окружна школа молодшого начальницького складу. На них і впав перший потужний удар гітлерівців.
У 1-й комендатурі коноводом відділення тилу служив Віктор Дмитрович Крестьянинов . Він за наказом командира взводу став у стрій і разом з іншими бійцями відбивав атаки німців, потім брав участь в евакуації майна комендатури.
Всі застави цієї комендатури в перші ж хвилини війни зазнали нападу танків і піхоти. Незабаром вони потрапили в оточення…
На 253-й сторінці збірника документів і матеріалів «Прикордонні війська СРСР у Великій Вітчизняній війні. 1941 р. читаємо: «1-а комендатура піддалася нападу танкової групи противника в складі до 20 танків. Відомостей про неї більше загін ніяких не мав. Немає відомостей про долю цієї комендатури і зараз». Так написали начальник військ по охороні тилу Воронезького фронту генерал-майор Панкін і начальник штабу цих військ полковник Кузнєцов.
Проте вдалося розшукати колишнього прикордонника 4-ї застави 1-ї комендатури Драгомирова Михайла Опанасовича. Ось його спогади: «Після чотиримісячної навчання нас розподілили по заставах. Я потрапив на 4-ю заставу. Тут і зустрів війну. Застава була нова, ще недостатньо обладнані інженерними спорудами. Нам довелося чимало потрудитися, щоб побудувати доти і дзоти… До червня 1941 року ми освоювали новий рубіж. Посилено охороняли його. Я, як рядовий стрілець, постійно перебував у наряді.
Перші ж артилерійські залпи на світанку 22 червня порушили зв’язок нашої застави з комендатурою. Через кілька хвилин до нас прибув посланець з комендатури і передав наказ: зайняти оборонні споруди застави і вступити в бій з противником, не допускаючи його на нашу територію до приходу регулярних частин Червоної Армії.
Ми відразу ж зайняли вогневі точки. Я влаштувався на повороті траншей. Зарядив гвинтівку. Підготував кілька обойм патронів. В цей час до нас приєдналися бійці сусідніх застав. Нами командував комендант ділянки капітан Савченко.
У той час, коли 1-а комендатура вела бої проти танкової групи противника, 2-я комендатура і окружна школа молодшого начальницького складу відбивали атаки стрілецьких частин противника, завдавали йому серйозні втрати.
У 14 годин до командира 2-ї комендатури капітану Барынину на його новий командний пункт пробрався зв’язковий начальника 8-ї застави прикордонник Максимов і повідомив, що з чотирьох годин ранку ведуть бій у повному оточенні. Допомогти було вже нічим, тому капітан відправив Максимова назад з наказом начальника 8-ї застави пробиратися з оточення і приєднатися до комендатури. Ризикуючи життям, боєць благополучно дістався до місця і передав наказ коменданта.
Вже стемніло, коли прикордонники 8-ї застави дійшли до фільварку Харытаны і приєдналися до комендатури.
Як склалася подальша їх доля, поки що встановити не вдалося. Відомо лише те, що вони мужньо вели оборону кордону, контратаками відбивали ворога й завдавали їй відчутних ударів.