Авангард війська Тамерлана (Аксак Тимура) під командуванням еміра Усмана прямує на захід. Але праве крило сил Золотої Орди чинить сильний опір ворогові. Тут треба відзначити таку обставину. В цей час степи на захід від Иделя повністю належали тюрко-татарських племен, тому там кожен струмок, річка, долина, височина носили тюрко-татарські назви. В останні століття ці землі були захоплені росіянами, тому тюрко-татарські назви стали поступово витіснятися. Все ж багато назви ще до наших днів зберігаються. Наприклад, річка, яку росіяни називають Ворскла, насправді носило назву Бурсыклы (бурсык-борсук), тобто Борсукова річка. А Дніпро наші предки назвали Узу (може, від слова узу — проходити, т. к. Дніпровські пороги служили переправою), Дон мав назву Тин (Тиха річка;, Азов був раніше Азаком тощо).
Були сутички в степу до досягнення ворогом берега Дніпра — нам невідомо. Однак саме на Дніпрі авангард еміра Усмана нападає на татарське військо. Нападу ніхто не чекав, тому втрати були великі. В бою брав участь і Бек-Ярлик оглав, брав участь у боях на Кондурче та Тереку. Там билися і відомий нам емір Актау і новообраний Таштимир хан. Отже, загони еміра Усмана напали на ханську ставку. Поки хан Тохтамиш був у бігах, ця орда утворилася саме на Дніпрі. Зіткнення закінчується на користь ворога, татарське військо розсіюється по степу. Бек-Ярлик оглав біжить у гирлі Дону.
Залишки сил хана Тохтамиша
Ворог, розбивши сили правого крила Золотої Орди, направляється в Крим. Тут він захоплює міста, відбувається їх розграбування, однак місто Кафа (Феодосія), перш ніж здатися, пручається протягом вісімнадцяти днів.
Покінчивши з Кримом, сили Тамерлана (Аксак Тимура) починають переслідувати розрізнені татарські загони, що знаходяться в межах Дніпра. Потім увагу ворога залучають загони, які перебувають на Дону. Це були загони Бек-Ярлик оглана. Їх відшукують швидко, відбувається запекла битва. Зрештою ворог перемагає, сам Бек-Ярлик оглав, залишивши сім’ю, разом з сином виривається з оточення і біжить в степ.
Тамерлан направляється у Русский улус
Після цього Тамерлан (Аксак Тимур) кінноту повертає в бік Російської улусу. Так як Рязанське князівство знаходилося на кордоні зі степом, перші удари наносяться по ньому. Ворог з ходу захоплює місто Карасу (Єлець), потім настає черга Рязані. Місто піддається розграбуванню, сам князь потрапляє в руки ворога. Тут Тамерлан (Аксак Тимур) забирає багато красивих російських дівчат, народ терпить великі лиха.
Потім настає черга Москви. Тамерлан (Аксак Тимур) хоче йти туди, але це бажання так і залишається нездійсненим наміром. Перебуваючи два тижні в межах Рязанського князівства, він не вирішується рушити війська на Москву. У російському фольклорі причина цього пояснюється поганим сном, який бачив джіхангір. А от історики пояснюють це по-різному. Л. Н. Гумільов, наприклад, стверджує, що Тамерлан (Аксак Тимур) побоювався йти на Москву, так як в степах Золотої Орди ще багато було сил, здатних протистояти ворогові. Поки він займався взяттям Москви, розрізнені сили татар могли об’єднатися і виступити проти. Саме цього він боявся. Як не кажи, татари перебували у себе вдома, в рідних степах, їм неважко було зібрати сили і діяти спільно. Словом, Тамерлан (Аксак Тимур) побоювався того, що йому завдадуть удару в спину.
Поки сам Тамерлан (Аксак Тимур) стояв на рязанської землі, його син Міраншах воював в межах міста Азака. У цьому місті здавна влаштувалися італійські купці, які тримали в своїх руках морську торгівлю і жили в укріплених будинках — фортецях. Міраншах захоплював ці фортеці, грабував і палив місто, стратив місцеве населення. Такої ж долі зазнав і місто Маджар на Північному Кавказі. Проживають тут тюрки, підпаливши суху траву в степах, зникли в горах. Залишилися в селищах очікували приниження і страти. Так війна з степів Дешти-Кыпчака переноситься в гори Кавказу. Тамерлан (Аксак Тимур) після підпорядкування Золотої Орди проникає в Дагестан, спалює селища, бере фортеці, всюди сіє смерть і руйнування.
Розорення міст Поволжя
Завойована країна з-за слабохарактерного хана Тохтамиш лежала біля ніг еміра Самарканда. Потім Тамерлан (Аксак Тимур) в підлеглі улуси починає призначати намісників — калгаев. В Астрахані намісником призначається емір Гумер Табани. Але народ його не любив. Каландар (старшина) міста Мухаммад теж ставився до нього неприязно. Коли Гумер Табани поскаржився на це Тамерлану (Аксак Тимуру), той, не відкладаючи справи в довгий ящик, незважаючи на негоду, направляється в Астрахань, щоб покарати мешканців міста. Як-то звістка про це доходить до городян. Вони починають зводити з льоду стіни, заливають їх водою, зміцнюють і зі зброєю в руках готуються зустріти жорстокого завойовника.
З великим нетерпінням дочекавшись весни 1396 року, з приходом теплих днів противник відправляється на батьківщину. Жорстока морозна зима хоч і не змогла повністю знищити результати перемоги, але дух війська ворога був вже не той, що раніше. Тамерлану (Аксак Тимуру) не вдається повернутися на батьківщину, овіяним славою. Незважаючи на страшний шкоду, заподіяну татарській державі, йому все ж не вдається його остаточно знищити, хоча війна 1395 року для Золотої Орди стало величезним лихом. Її дія, подібно проникшему всередину холоду, наче заморозило душу держави, квітуча країна раптом спорожніла і принишкла. Свідок цієї війни історик Ібн Арабшах, порівнюючи колишнє життя держави з післявоєнним, у свій час писав:
«Виїжджають, бувало, каравани з Хорезму і їдуть собі на возах спокійно, без страху, без побоювання, вздовж до (самого) Криму, а цей перехід (вимагає) близько 3 місяців… Каравани не возили з собою ні продовольства, ні корму для коней не брали з собою провідника внаслідок численності (тамтешніх) народів, та великої кількості безпеки, їжі і пиття живуть там людей. Нині ж у тих місцевостях, від Хорезму до Криму, ніхто з тих народів і людей не рухається і не живе, і немає там іншого суспільства, крім газелей і верблюдів».
Ось як була спустошена земля Дешти Кипчак в результаті війни 1395 року.