З навчального загону Кафура Мамедова разом з групою червонофлотців направили в Севастополь. Есмінець йшов вночі, з потушенными вогнями: фашистські літаки нишпорили над морем.
У сутінках, що настали моряки відігнали «юнкерес», пикировавший на корабель. Просувалися второваною дорогою. Слід остерігатися хв.
Тісно притулившись один до одного, вони сиділи на кормі і вдивлялися в далекий чорний берег. Часом з-за хмар виповзав місяць, і тоді Кафур бачив силуети грізно ощерившихся баштових гармат, постаті матросів, застиглі на бойових постах.
Було тривожно на душі тоскно, та хтось із бійців затягнув пісню.
Завмирало серце, клубок підступав до горла, і згадувалося, як інший, святково ілюмінований пароплав ковзав по оксамитової гладі бакинської бухти і нал містом злітали і падали химерні фонтани феєрверків.
В той останній мирний Першотравень Кафур умовив кохану дівчину зробити морську прогулянку. Вона стояла, спершись ліктем на поруччя, і не приховувала своєї радості.
Кафур, і йдучи на фронт, не зважився її поцілувати. Не з боязкості. Ні, тут було зовсім інше, чого він і сам не в змозі пояснити.
Як все це було давно!
У Севастополь прибув корабель благополучно. Нове поповнення без затримки направили на передову: лінія фронту підходила все ближче до міста. Графська пристань, Балаклава, Синоп.
Місця, які він тепер захищав, були для Кафура як би ожилими сторінками історичної книги. З хвилюванням дивився він на знамениту севастопольську панораму, і здавалося, що ось-ось вийде їм назустріч легендарний герой матрос Кішка.
У бригаді морської піхоти, куди потрапив Мамедов, було не прийнято голосно говорити про доблесть і відвагу, однак і до боягузливим тут ставилися без пощади. Правда, малодушні люди серед чорноморців зустрічалися надзвичайно рідко.
— Кури, браток, на фронті без махри не можна, — соблазним куривом Кафура колишній боцман «морського мисливця».
Пліч-о-пліч з ним Мамедов обороняв висоту. Перепочинку між боями боцман-насмішник любив серйозним тоном запитати Кафура
— Відповідай-ка, морський людина, у чому різниця між камбузом і фок-щоглою? А хто старше на кораблі — кок або каперанг?
У Мамедова від таких питань вспухали жили на лобі і густі брови сходилися на переніссі. А боцман, регочучи, повторював
— Ну, хіба ти ходив на кораблях?! Одне слово — салага.
А коли в одній із сутичок Кафур заколов багнетом чотирьох фашистів і, отримавши поранення, відмовився покинути ланцюг, боцман оголосив:
— Скінчили, хлопці. Чхати на те, що він про фок-щоглу не відає. Головне, що у цього чорнявого морська душа.