Вважається, що після смерті Сталіна в березні 1953 року його “спадкоємцем” став Микита Сергійович Хрущов. Але мало хто знає, що до Хрущова СРСР знаходився під керівництвом однодумця і соратника Сталіна, Георгія Маленкова. Особистістю він був вельми загадковою і неабиякої, а про справжні мотиви тісного спілкування Маленкова зі Сталіним дискусії не припиняються досі.
Дитинство та юнацькі роки
Георгій Максиміліанович Маленков народився 26 грудня 1901 року (8 січня 1902 року) в Оренбурзі в сім’ї середнього достатку з дворянськими коренями. Хлопчик рано втратив батька, і його вихованням займалася мама, міщанка неблагородних кровей.
Варто відзначити, що мати Маленкова, Анастасія Шемякіна, за життя заробила репутацію запеклого правозахисниці всіх пригноблених і знедолених, допомагаючи нужденним по мірі власних сил і можливостей.
У школі Маленков вчився добре – природні розум і посидючість зробили з нього золотого медаліста. Незабаром після закінчення школи Маленков поповнив ряди Червоної Армії за спогадами сучасників, у військовій справі успіхи Маленкова залишали бажати кращого, а ось з документами він працював чудово.
Під час бойових дій між червоногвардійцями і білою армією, Маленков сидів в офісі і розбирався з паперами, а вже у 1920 році отримав партійний квиток більшовиків. У 1921 році він вступає в МВТУ, де згодом керує “чисткою” студентів-меншовиків і прихильників Льва Троцького.
Досі достеменно невідомо, що спонукало Маленкова приєднатися до партії. Можливо, позначилося виховання – мати піклувалася про нужденних, а на початку XX століття знайти людей потребують більш, ніж селяни і робітники, за яких так ратували більшовики, було складно. Умови праці і ставлення з боку роботодавців залишали бажати кращого – чим не гідний привід вступити в партію і зробити їх життя кращим?
Неконфліктний, виконавчий і далеко не дурний Маленков досить швидко проклав собі шлях по службовій драбині нагору: в 1920 – их роках він був працівником організаційного відділу ЦК, а вже в 1927 і зовсім став технічним секретарем Політбюро ЦК КПРС. Ходили чутки, що Ленін бачив своїм наступником саме Маленкова, а до Сталіна спочатку ставився з несхваленням.
Володимир Ілліч був упевнений, що Сталін надто запальний і властолюбний для такої серйозної і відповідальної посади, а теплі стосунки Леніна з Троцьким у 20-х роках призвели до того, що і без того прохолодні стосунки Сталіна і Вождя російської революції остаточно розладналися.
У 1934-36 роках Маленков завідував відділом керівних партійних органів, але через м’якого і неконфліктного вдачі практично ніколи не виступав ініціатором дій, з точністю до коми виконуючи всі накази Сталіна.
“Кадри вирішують все”
Саме під цим сталінським гаслом в 1935-36 роках була проведена масова зачистка серед всіх членів партії. Керував перевіркою всієї документації (звичайно, під пильним керівництвом Сталіна) Маленков.
Їх тандем працював чітко і злагоджено, а високі посади, займані Маленковим, лише підтверджували той факт, що Сталін знайшов-таки ідеальне виконавче обличчя.
Повсюдні перевірки продовжилися і в 1937 році після перевірки НКВС і був заарештований УНКВС комісар держбезпеки Єжов, який мав репутацію вкрай жорстокого і принципову людину, брав участь у репресіях, арешти і навіть тортури ув’язнених.
У роки війни Маленков брав участь в операції з ліквідації німецьких військ з Москви, а в 40-50-их роках фактично керував “Ленінградським справою” проти низки партійних і державних керівників, обвинувачених у створенні Російської комуністичної партії, яка склала б значну конкуренцію Всесоюзної. В ході судових розглядів було заарештовано 214 осіб, Маленков на допитах не гребував погрозами і психологічним тиском на підозрюваних. Під пресинг потрапили такі відомі державні діячі, як Кузнєцов, Родіонов, Вознесенський та ін.
Наступник
На тлі такої блискучої кар’єри ні в кого не залишалося сумнівів в тому, хто займе місце Сталіна. Незабаром після смерті останнього Маленков був призначений Головою Ради Міністрів. І Берія і Хрущов вважали його поступливим і зовсім не небезпечним для їх власних інтересів.
Згодом Хрущов, заручившись підтримкою членів ЦК, виступить ініціатором арешту Берії та судового процесу над ним, а сам стане на чолі партії, залишивши Маленкову уряд, але не випускаючи з виду можливості (і величезного бажання) рано чи пізно (краще все-таки рано) зайняти його місце.
На посаді керівника СРСР Маленков пробув до лютого 1955 року. У Росії особистість Маленкова не так відома в широких колах, так і “білих плям” у його біографії достатньо, проте не оцінити його заслуги за (всього) два роки правління просто неможливо.
Примітно, що західні лідери визнавали наступника Сталіна і нову главу держави в особі Маленкова, так і представників радянської інтелігенції він подобався. Саме Маленков став ініціатором економічної програми, метою якої ставилося забезпечити людей всім необхідним і підвищити особистий інтерес у матеріальних благах.
Скасування заборони на ввезення іноземної преси і на митні перевезення, послаблення цензури, дозвіл на в’їзд іноземців і контакти з ними — все це заслуги Маленкова. Змістили його з-за надто ліберальних поглядів і наміри скоротити доходи членів керівництва. Останні такий настрій не оцінили, а заповзятливий Хрущов скористався своїм шансом і зайняв довгоочікуване місце.
Особисте життя
У 1920 році Маленков одружився Валерії Олексіївні Голубцовой, яка все життя йшла з чоловіком рука об руку і була активісткою партії. В цьому союзі народилося троє дітей.
Останні роки життя
У 1955 році керівництво ЦК, побоюючись за власне становище, цілком очікувано звинувачує Маленкова у всіх гріхах, і Хрущов приходить до влади. З боку могло здатися, що Маленков підтримував кандидатуру Хрущова, однак це було далеко не так. З моменту відставки і до самої своєї смерті в 1988 році, Маленков виходить з Політбюро і більше не бере жодної участі в державних справах, відмовившись навіть від місця в кремлівської їдальні — то втомився від зобов’язань, то чи не міг переносити нагадування про те, що втратив.