Борючись біля стін Сталінграда, загинув смертю героя командир 35-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал – майор В. А. Вічок. Поставлена на найважчий ділянку фронту дивізія генерала Глазкова отримала бойовий наказ — скувати противника і не допустити його до Волги.
«Стояти на смерть!» — поклялися гвардійці. І вони свято виконали цю клятву. У перші дні вересня полки дивізії генерала Глазкова вели кровопролитний бій з частинами добірних дивізій гітлерівців. Танкові атаки слідували одна за одною. Гвардійці безстрашно билися, проявивши вищу військову доблесть і героїзм: вони самовіддано відстоювали кожну п’ядь приволзької землі. Десятки танків було підбито. Але ворог кидав усе нові й нові резерви. На позиції гвардійців то і справа обрушувався шквальний вогонь. 40 літаків, пікіруючи, скидали свій смертоносний вантаж. Осколком міни поранений командир дивізії. Перемагаючи біль, генерал продовжував керувати боєм.
В цей час спостережний пункт дивізії перебував всього в 100 метрах від переднього краю. Опівдні ворогові вдалося наблизитися до спостережного пункту. Генерал вирішив за всяку ціну затримати противника.
Сталінграда) утворилася «пробка»: скупчилися каравани суден з військовими вантажами і військами, вони не могли рухатися вгору з-за великої кількості ворожих хв. Належало очистити фарватер від мін, провести каравани в Сталінград.
За виконання цієї складної задачі взявся контр-адмірал Хорошхин. Він негайно вирушив з двома бронекатерами в небезпечну зону. Було вирішено перевірити фарватер бронекатерами, які йшли попереду тральщиків. До ранку 1 серпня бронекатери вже підходили до Нікольському.
І раптом пролунав потужний вибух, і обійнятий полум’ям бронекатер, що йшов під прапором контр-адмірала, зник у воді. Весь його екіпаж, а з ним і контр-адмірал загинули.
Ціною своєї загибелі герої моряки зберегли життя багатьом сотням радянських воїнів. Для суден відкрився шлях безпечного руху. Бореться Сталінград отримав довгоочікуване поповнення людьми і технікою.