Історія стародавнього світу рясніє різними героями, геніями і божевільними, полководцями й імператорами. Практично кожен з них залишив свій слід в історії держави-своєї батьківщини або того місця, де він проживав або воював. Однак варто визнати, що дуже небагато імена дійшли до нас у тому значенні, в якому вони були ще в давнину. Час спотворює реальність. Але ім’я Ганнібала Барки, або просто Ганнібала збереглося донині в тому значенні, яке надавалося цій людині. Хто ж був такий великий полководець стародавнього Карфагена? За які заслуги його прозвали одним з найбільших у своєму роді?
Ранні роки
Майбутній заклятий ворог Риму народився в 247 р. до н. е. Точна дата народження героя невідома – у ті часи багато документи втрачались, а відновити їх часто не вдавалося. Однак хлопчикові на роду було написано стати військовим – його батько був карфагенським полководцем і державним діячем. Сім’я мала аристократичне походження, тому юний Ганнібал під наглядом батька займався навчанням за грецьким зразком, щоб стати всебічно розвиненою особистістю. Серед предметів були такі, як музика, ораторське мистецтво, арифметика, граматика, читання.
У віці дев’яти років хлопчик вперше вирушив у військовий похід з батьком – шлях лежав в Іспанію. Саме тоді Гамількар Барка змусив свого сина заприсягтися біля вівтаря верховних богів, що все своє життя він буде непримиренним ворогом Риму. Тим більше, що він бачив у своєму спадкоємцю (крім Ганнібала, у родині підростали двоє синів і троє дочок – доля і життя останніх невідомі) продовжувача своєї справи, тобто ватажка карфагенської армії. Беручи участь в битвах нарівні з іншими бійцями, Ганнібал отримував необхідний досвід. Одночасно він продовжував навчання – спартанець Сосил навчив його грецької мови, яким Ганнібал опанував досконало.
Військова кар’єра
Після смерті батька в одному з боїв ватажком став його зять Гасдрубал, який також не затримався на цій посаді – він був убитий своїм слугою. Тепер дорога до влади була відкрита – Ганнібал став головнокомандуючим карфагенської армії. Вже при його попередниках володіння Карфагена були розширені (багато в чому за рахунок Іберійського і Піренейського півострова). Він продовжував наступати на позиції римлян.
В його характері дивним чином поєднувалися такі якості, як самовладання і імпульсивність вчинків, винахідливість і передбачливість. Крім цього, він володів даром переконувати людей ( а у військовому ділі ця деталь є важливою). Також всі дії воєначальника були швидкими, як спалах блискавки. Звідси й прізвисько – Барка, що означає «блискавка». Причому воно було і в батька, і сина Ганнібал запозичив у батьків багато корисні якості ватажка карфагенської армії.
Після успішної іспанської кампанії, настав час змінити географічне положення армії – перекинути її в Італію (адже краще боротися з ворогом на його території). Ганнібал став активно готуватися до нового походу проти давнього ворога – Риму.
Залишивши на ключових постах в Іспанії та Північній Африці частина армії під керівництвом свого брата, сам Барка вирушив через Галлію до берегів Італії. Шлях його лежав через римську провінцію Массалія (сучасний Марсель), де карфагенец був зупинений частиною римської армії. Генерал Сципіон розумів, що картахенська армія прямує до столиці через північ (південь і море заблоковано). Римляни вирішили рушити назустріч Карфагену.
Сіракузи, родючі землі якої давно привертали Ганнібала.
Ослаблення війська Карфагена
Але удача не могла супроводжувати карфагенян завжди. Рим все-таки не вдалося взяти – то не вистачило ресурсів, то Ганнібал розумів, що місто відмінно укріплений. Карфагенське уряд не збирався допомагати своєму полководцеві, надсилаючи йому нове ополчення. Тим часом римська армія вже оговталася від своїх поразок. Ганнібал спробував викликати свого брата з Іспанії на підмогу, але римляни врахували і це. Гасдрубал був розбитий. Ганнібал в якості подарунка від Риму отримав його відрубану голову.
Тим часом до морських кордонів Карфагена наближалося військо римлян. Ганнібала терміново відкликали додому для захисту рідних стін. У 202 році відбулася битва при Заміні, в якій Карфаген зазнав нищівної поразки. Був підписаний мирний договір ” на принизливих для Карфагена умовах – він відмовлявся від всіх заморських колоній, жодне військове дію не повинно починатися без схвалення сенату. Крім цього, накладалися виплати. Ганнібал не збирався так просто здаватися. Він звернувся за допомогою до сирійського царя Антіоху, щоб зібрати військо і знову завдати удару. Але, на жаль, уряд Карфагена не збиралося більше воювати. Дізнавшись про дії Ганнібала, Рим зажадав його видачі. Сам полководець утік до Сирії.
У битві під Магнезією Антіох був розбитий і запросив світу. Він був даний на одному умови – Сирія видає Ганнібала Риму. Він сам встиг знову бігти. Якийсь час він переховувався у Вірменії, потім на Криті. Останнім його притулком був палац віфінського царя Прусія (територія сучасної Туреччини). Рим, дізнавшись про місцезнаходження Ганнібала, зажадав видачі знову. Прусії не хотів війни з більш впливовим суперником. Ганнібал, дізнавшись про це, вирішив не випробовувати долю і прийняв отруту, який завжди був з ним в його персні. Це сталося в 183 році до н. е. Тепер Риму нічого було боятися.