Фронтові приказки | Історичний документ

25 квітня. Розбуджений був яскравим весняним сонечком, яке заграло на сталі мого автомата. Довелося встати. На вулиці — благодать. Фронт — тихий. Але це зрадницька тиша. Вчора з ранку теж було тихо, а до вечора фашисти відкрили канонаду. Я був біля телефону. Тут же знаходився командир роти — українець Василенко, потягивавший свою вірну «люльку». Будинок наш здригався до підстави.

Ну і наша артилерія тепер дає життя! 22 квітня з 4.00 до 7.00 стояв суцільний гуркіт. Тільки один сусідній дивізіон випустив більше тисячі снарядів, а ще працювали десятки батарей. Підняли такий шквал вогню, що змусили німців замовкнути. На передовій викочували знаряддя за бруствер і прямою наводкою били по вогневих точок ворога.

Земля на передовій ходила ходуном. Від наших снарядів злітали в повітря вогневі точки, землянки ворога. У Урицке у багатьох будинках почалася пожежа.

Фронтові приказки | Історичний документфронті або принесених солдатами з рідних країв загадок, жартів. За деякими з них так і бачиш обличчя мовця, його усмішку.

«У нього було три сини, і всі на одну літеру: Мітрій, Миколай і Микита».
«Знаємо, знаємо, не обдуриш! Знаємо, на якому полюсі тепліше,— на Південному!»
«Мужик розумний, та світ дурень…»
«Був телком, став кліщем, уп’явся в спину, а без нього — сгину» (ранець).
«Не губи ти годині із зачісками, не погубиш і століття».

«Тільки нагодуєш бабу, а вона заричить та виплюне» (гармата).

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь