Америка — країна багатонаціональна. За 400 років існування держави хто там тільки не побував — Іспанія, Англія, Франція володіли колоніями на території Північної Америки. Інші держави, якщо не захоплювали землі, будували міста і фортеці. Серед них можна відзначити і Росію.
Про володіння Аляскою — самим північним штатом Америки — писали і говорили багато. Навіть зараз не вщухають суперечки про те, чи справді ми продали Аляску або ж здали в оренду «на століття», тобто на сто років. Але це вже інша історія, і судити про неї будуть наші нащадки. А от що правда дивно, так це той факт, що у нас був свій містечко не тільки на Алясці, але і в Каліфорнії — самому сонячному штаті. І називався він Форт Росс. Про нього і піде мова в цій статті.
Як все починалося
Як відомо, Аляска — суворий край. Володіння їй — річ, звичайно, хороша, але в певному сенсі спірна. У ті часи там водилося багато звірів, хутро яких йшов на експорт і приносив гарний прибуток. Але з точки зору сільського господарства земля Аляски була абсолютно непридатна. Тому поселенці почали шукати інші землі, де можна було вирощувати культури і відправляти на Аляску. Досліджуючи тихоокеанське узбережжя, було знайдено рішення — невелика територія в 80 км від сучасного Сан — Франциско. Її-то і зайняли росіяни і назвали Форт Росс. Це був 1812 рік.
Нове поселення було відбудовано в досить короткі терміни, але з-за насування загрози з боку Франції (війна з Наполеоном сталася лише через 2 місяці), нове поселення не отримала належних ресурсів. Першими мешканцями стали кілька російських і близько 90 алеутів, що переїхали з ними з Аляски. Тут відзначимо, що сама територія, на якій був споруджений Форт Росс, належала індіанцям і була викуплена у них за одяг і зброя (дійсно, навіщо витрачати гроші).
Ну і як не згадати, що Каліфорнія в той період ставилася до Іспанії, яка була проти такого сусідства. Звичайно, у відкритий конфлікт іспанці не вступали, але всіляко показували, що росіянам тут не раді. А ось з індіанцями у наших співвітчизників проблем не виникало. Все-таки ми вміли дружити з національними меншинами, на відміну від іспанців.
Як виглядав Форт Росс
На це питання можна відповісти просто — відвідайте Каліфорнії і побачите. Він і зараз там, але. Це саме АЛЕ і перекриває всі чарівність російської колонії в Каліфорнії. Там знаходиться копія (правда, чудово сконструйований). Фотографії можна знайти в інтернеті, але давайте спробуємо уявити, як виглядав Форт Росс тоді, в 1812 році. Це був великий квадрат, оточений потужними стінами. Всередині побудовані казарми, будинок управителя фортецею, склади для продукції, житлові приміщення. І тут відзначимо примітний факт — саме тут з’явилися перші в Каліфорнії виноградники. Ну а фруктові сади були одними з кращих у всій окрузі. Росіяни збудували млини, порт для своїх кораблів, верфі для ремонту суден.
Особливою гордістю жителів Форт-Росса були домашні тварини — до 1830 року на території фортеці вже було більше півтора тисяч великої рогатої худоби, майже тисяча овець і коней. Землеробство, як не дивно, не пішло так, як розраховували колоністи. Але, слава богу, знайшлися заняття по душі — на експорт йшла вовна та вироби з неї, майстри виготовляли продукцію з дерев (особливим попитом користувалася секвойя). Росіяни навіть будували кораблі і продавали їх — кому б ви думали! — іспанцям, які ще не обзавелися своєю флотилією в Америці.
Російсько-американська компанія — власник Форт-Росса — терпіла колосальні фінансові втрати. Тримати колонію в Каліфорнії стало невигідно, а шукати нові землі компанія не хотіла. Постало питання про продаж Форту. Але тут власники зіткнулися з проблемою — ніхто не хотів купувати Форт Росс. Стали пропонувати угоду американцям — не захотіли.
Уряд Мексики, вважало цю територію своєю власністю (а не індіанської), не хотів витрачати гроші на це, вважаючи, що рано чи пізно поселенці підуть звідти самі.
Помучившись якийсь час, російсько-американська компанія продала Форт Росс американському бізнесменові Джону Саттеру за 43 тисячі рублів сріблом. Так закінчилася славна історія першої і єдиної російської колонії в Америці. А могло б бути все інакше, якби.
Хоча історія не терпить умовного способу.