Фердинанд Ернест народився в 1608 році. Походив він з династії австрійських Габсбургів і з 1637 року, після смерті Фердинанда II, він став імператором «Священної Римської імперії» під ім’ям Фердинанда III.
Військові кар’єра Фердинанда III
До вступу на імператорський престол, Фердинанд Ернест вельми успішно командував імперськими військами, і батько — тодішній імператор Фердинанд II присвоїв йому чин генералісимуса. З його ім’ям пов’язані всі чотири періоду Тридцятилітньої війни — чеська, датська, шведська і франко-шведський.
При ньому ця війна закінчилася. Спочатку майбутній генералісимус брав участь у військових кампаніях під керівництвом фельдмаршала Валлея, перейняв кращий досвід цього здібного полководця, а після його загибелі став гідним наступником.
Коли ерцгерцог Фердинанд Ернест вперше одягнув на себе важкі військові обладунки, імперські війська разом з армією католиків графа Йоганна Тіллі громили повстання в Чехії та Угорщини.
Молодий спадкоємець імператорського престолу так відзначився у цьому, що батько за військову доблесть подарував йому угорську корону в 1625 році, а на наступний рік — і Чехії.
Поразкою Данії і Любекський мирним договором 1629 року закінчилася ця військова кампанія. Але проти імперії австрійських Габсбургів тут же склався блок Франції, Англії та ряду інших європейських держав. Проти Фердинанда II і Католицької ліги блок зумів кинути більш потужну державу, ніж маленька Данія — Швецію.
Убезпечивши свої тили мирним договором з поляками, шведи кинулися в бій. Шведський король Густав II Адольф Здобув ряд великих перемог, у тому числі такі гучні, як при Брайтенфельде в 1631 році і при Лютцене в 1632 році.
Саме тоді, в початковий період війни загинув фельдмаршал Валлей, командуючий австрійськими військами. І двадцятичотирирічний Фердинанд Ернест не побоявся відповідальності взяти на себе верховне командування.
Треба сказати, це виявилося дуже вдалим вирішенням проблеми. Бо під командою початківця полководця війська Австрійської імперії взяли фортеці Донауверт і Регенсбург, в 1634 році здобули перемогу в битві при Нердлінгені і прогнали шведів з Південної Німеччини.
Звичайно, в цій великій перемозі зіграли свою роль таланти генералиссимусов Валленштейна і Тіллі, але основну тяжкість кампанії виніс на собі енергійний Фердинанд Ернест.
Незважаючи на яку зазнав поразки шведи все ще залишалися сильні. «Ви ще у мене потанцюєте, прокляті Габсбурги,— погрожував здалеку Густав II Адольф, збираючи нові сили,— Сильніше моєї Швеції в світі нікого немає!» І лише в 1635 році об’єднані іспанські та австрійські армії Фердинанда Ернеста переламали ситуацію на користь Габсбургів, поклавши цим кінець шведському періоду Тридцятилітньої війни.
Тепер, розсерджена успіхами австрійців, спохопилася Франція. «Отак вони і до нас доберуться,— бурчав французький король на світських прийомах.— Треба б дати Габсбургам по зубах, та міцніше. Вів ля Франс!» Якщо до 1635 року Франція лише допомагала союзникам зброєю та субсидіями, то поразка шведів штовхнуло її до відкритих бойових дій — так розпочався четвертий період Тридцятирічної війни.
Воювати пижонистая Франція розпочала одразу в трьох регіонах — Південних Нідерландах, Північній Італії і на Рейні. Але успіху спочатку не мала — Фердинанд Ернест виявився набагато більш вдалим, і в 1637 році його війська стояли вже під стінами Парижа. Навіть хитромудрий Рішельє не в силах була зупинити прийдешнє поразка Франції.
Вступ на престол «Священної Римської Імперії»
Але історія дала цій країні шанс. Помер імператор «Священної Римської Імперії» Фердинанд II, заповівши імперський престол своєму синові-полководцю. По всій видимості вантаж внутриимперских проблем, несподівано звалилися на генералісимуса Фердинанда, який став імператором, виявився настільки великий, що він змушений був значно менше, ніж до вступу на престол, займатися військовими справами.
Рішельє негайно цим скористався і за два роки зумів переламати ситуацію на свою користь. Фердйнанд III був змушений піти на укладення Паризького миру, хоча цей світ і був явно невигідний австрійцям. Але в такому рішенні проявилася і мудрість Фердинанда III, який прагнув якомога швидше покінчити з обридлою всій Європі Тридцятилітньою війною.
Він, напевно, раніше багатьох європейських політиків розумів, що Європа в принципі вже поділена і нові території можна знайти тільки на південно-сході.
Укладення Вестфальського мирного договору
Фердинанд III намічав розширювати Австрії за рахунок звільнення європейських земель, захоплених турками. Саме для цього йому потрібен був мир в Європі. Але щоб його досягти, треба було покрутитися: «Ми укладемо мир,— твердили йому Рішельє і німецькі князі — протестанти,— але для цього ви, ваша імператорська високість, повинні розірвати союз з Іспанією. А то ви вдвох взяли нас в «кліщі». Ми з-за цього спати не можемо спокійно!» «Добре,— погоджувався Фердинанд III— Австрія не має спільних з Іспанією інтересів…»
Неофіційний зондаж з питань миру Фердинанд III почав ще в 1640 році, але лише через два роки почалися офіційні переговори.
Цілих шість років пішло на те, щоб узгодити всі взаємні інтереси. Але 9 листопада 1648 року, нарешті, цей грандіозний гадючий клубок взаимнопереплетающихся претензій та протиріч за вплив у Європі був розрубаний Вестфальским мирним договором 9 листопада 1648 року.
Фердинанд III, незважаючи на свою військову молодість, був одним з тих «інтелігентів», для яких книги, музика, колекціонування картин і скульптур, заняття природничими науками представляли набагато більший інтерес, ніж аморальна політика та її реалізація силою — війна.
У зрілому віці він все більше і більше волів вирішувати Міждержавні проблеми дипломатичним шляхом, а не гарматами й саб-лями. Але він був і реалістом, добре розумів, що без збройної сили держава не може існувати в тих умовах, в яких перебувала імперія Габсбургів. Тому він багато сил віддав вдосконалення австрійської армії.
Саме йому належить пріоритет у створенні австрійської регулярної армії в 1649 році. Він створив її з шістдесяти трьох підрозділів і сам став її верховним головнокомандувачем.
Помер Фердінанд III Ернест в 1657 році.