Федерація – це форма державного устрою, досить поширена у світі сьогодні. Іноді люди, не надто обізнані в політиці, так і в принципі, багато хто, не розуміють різниці між федерацією і республікою. Іноді здається, що, по суті, це одне і те ж. Незважаючи на цей факт, відмінності все-таки є. Спробуємо розібратися, що ж таке федерація.
Що таке федерація?
Це така форма устрою держави, за якої окремі частини країни об’єднані в цілісну структуру. При цьому ці частини, які називаються суб’єктами федерації, володіють автономією і можуть проводити свою власну внутрішню політику, не озираючись на укази з центру (столиці держави). Найбільш яскравими прикладами федерації є Росія, Німеччина, США, Канада, Малайзія, Індія, Австрія, ОАЕ, Бразилія, Бельгія, Мексика, Іспанія (де-факто, але юридично Мадрид і Конституція не визнають федеративний устрій країни).
Є велика спокуса сплутати федерацію з конфедерацією, але тут є відмінності. Конфедерація – це об’єднання незалежних держав в одне ціле для проведення різних зовнішньополітичних, торгових операцій, оборони. У федерації же все-таки головні важелі влади виходять з центру.
Ознаки федерації
Два типу влади – верховна й місцева (локальна). Юридична незалежність суб’єктів (на прикладі Росії) – укази виходять з Москви, але суб’єкти мають право видавати власні укази, що не стосуються, наприклад, конституційних питань, де вони повністю підпорядковуються центру, мати свій власний герб, гімн, прапор, навіть столицю. Наприклад, Свердловська область має свій власний центр – місто Єкатеринбург. Але при цьому суб’єкти не володіють державним суверенітетом.
Суб’єкти не мають права брати участь в міжнародних справах від свого імені, тільки у складі федерації. Федерація ділиться на області, округи, землі, штати, республіки
Види федерації
За своєю суттю вони поділяються на два типи – асиметричні і симетричні. У чому їх відмінність?
- Перша полягає в тому, що всі суб’єкти не рівні за статусом. Такий тип представлений в Росії – національні республіки і автономні округу відрізняються за правам і свободам від тих, хто не має статусу національного.
- Другий тип передбачає повне рівність всіх суб’єктів без винятку. Такий приклад – США, де всі штати мають рівні права і свободи, хоча і підпорядковуються Вашингтону.
Також можна умовно поділити на територіальну федерацію, змішану і національну. Як зрозуміти суть – досить заглянути в назву. Територіальна федерація об’єднує суб’єктів за територіальним та географічною ознакою, національна – за національною відповідно. Ну і змішана – комбінація всіх ознак разом.
Річ Посполита, об’єднання князівства Литовського та Польського королівства. При наявності центру кожен із суб’єктів проводив свою зовнішню політику, мала свою казну, видавав закони.
Серед європейських держав 20 століття, які прийшли до федеративного стилю правління, можна назвати СРСР (Росія як спадкоємиця), Чехословаччину, Югославію, Німецьку Імперію.
Зручна федерація як форма державного устрою? Кожна країна вирішує для себе сама. З одного боку, це незалежність (нехай і не повна) від центру, можливість видавати свої закони, виходячи з потреб мешканців територіальних ресурсів. З іншого, це відсутність твердої руки і контролю з центру, коли місцеві влади, не озираючись на столицю, можуть чинити свавілля. Вирішальний фактор – територія.
Наприклад, Росія – країна величезна, 11 часових поясів, у центральної влади не завжди є можливість відстежувати, що відбувається у віддалених ділянках неосяжної батьківщини (хоча це слабке виправдання). Тим не менш, багато держав вважають за краще сьогодні саме федеративний устрій, убивши таким чином двох зайців – і зберегти незалежність, і підкоритися центру, якщо щось трапиться.