Людство використовувало енергію вітру не лише в давні часи. І зараз в разі відмови механічних установок, моряки вдаються до досвіду своїх предків і, використовуючи дарову силу вітру, виходять із скрутних положень.
У зв’язку ж з насущною задачею знизити питомі транспортні витрати на перевезення вантажів і пасажирів, посилилися пошуки в напрямку економії паливно-мастильних матеріалів на суднах. Однією з можливостей виконання цього завдання є встановлення на торгових кораблях допоміжного парусного озброєння. Крім того, пересування по воді за допомогою вітрил економічно вигідно, безшумно, не забруднює навколишнього середовища. У Ленінграді в ЦНДІ морського флоту створена спеціальна група під керівництвом кандидата технічних наук Р. Алчуджана (до неї входять конструктори-ентузіасти), яка веде розробку постачання торговельних суден допоміжними вітрилами.
Друга серйозна група конструкторів організована професором Ю. С. Крючковим при Миколаївському кораблебудівному інституті імені адмірала Макарова. В 1979 році за ініціативою цієї грунти був зібраний Всесоюзний симпозіум «Дослідження, проектування і будівництво сучасних вітрильних суден». На ньому було зроблено 40 доповідей представниками десяти міст.
А на ленінградській конференції 1984 року вже були представлені закінчені проекти встановлення аеродинамічних комплексів (як тепер іменуються двигуни, що використовують вітер) на конкретних типах суден торгового флоту.
За кордоном, в Гамбурзькому університеті ще в 1969 році розроблено проект вітрильника «Динашиф», який, за заявою автора проекту Ст. Пролса, цілком здатний змагатися з судами з механічним двигуном. Великі дослідницькі роботи ведуться також в англійській Саутгемнтонском університеті.
Японці, більше за інших зацікавлені у використанні дарової сили вітру (бо Японія задовольняє привізними нафтопродуктами майже 100% своєї потреби), починаючи з 1977 року в суднобудівної компанії «Нишон Кокан Кайши» проводили дослідження над формами вітрил для найкращої аеродинаміки, а в 1980 році спустили на воду танкер «Шин Айтоку Мару» дедвейтом 1600 тонн, має допоміжне вітрильне озброєння. Жорсткі вітрила змонтовані на двох сталевих поворотних щоглах. Площа кожного вітрила 12,5?8 метрів. Управління вітрилами здійснюється з містка. Результати дослідної експлуатації показали, що економія палива в кожному рейсі досягала 10-15%. Тому в 1982 році на подібний танкер «Айтоку мару» встановили допоміжне вітрильне озброєння площею 160 квадратних метрів, а в 1983 році цією ж компанією було побудовано два судна дедвейтом 2100 тонн, обладнані двома допоміжними вітрилами загальною площею 234 квадратних метра.
Нещодавно вийшли в море океанські суховантажні судна «Аква Сіті» дедвейтом 30 000 тонн і «Вусики Пайонір» дедвейтом 26 000 тонн, на палубі яких також є допоміжні вітрильні установки. Розробляються проекти та інших великих суден з допоміжними аеродинамічними налаштуваннями.
Будуються сучасні парусно-моторні судна і в інших країнах. Так у США на теплоході «Міні Лейс» вантажопідйомністю 3 тисячі тонн, була встановлена обертається щогла з вітрилом площею 280 квадратних метрів. При прибиранні вітрила або зменшенні його площі він просто намотується на щоглу, управління здійснюється дистанційно. Річна експлуатація цього судна дала економію палива 20%.
А досвід експлуатації буксирів «Стіл Ребел» і «Норфолк Ребел», мають допоміжне вітрильне озброєння, привернув увагу багатьох суднобудівників і власників буксирів, так як ці судна при використанні парусного озброєння спільно з основним дизелем давали економію палива до 30%, а збільшували швидкість буксирування на 1-2 вузла.
Цікавий досвід застосування вітрила при буксируванні з США до берегів Мексики бурової платформи «Роуен Луїзіана», на якій були підняті два косих вітрила загальною площею 1148 квадратних метрів, що дозволило збільшити швидкість буксирування з 2 до 6 вузлів. За оцінкою фахівців, дія вітрил було рівносильно використання додаткового буксири потужністю тисяча кінських сил.
Франція приступила до будівництва спеціальних парусно-моторних тунцеловов. Подібні суду для рибного промислу будуються або вже експлуатуються і в інших країнах, таких, як Норвегія, США, Нова Зеландія, Домініканська республіка.
Всі ці приклади говорять про те, що вітрила рано здавати в архів, більш того, почалося їх відродження на якісно новій основі.