Дружина Миколи II – Олександра Федорівна і російська православна церква | Історичний документ

Російська православна церква була — поряд з бюрократією, армією і поліцією — одним з чотирьох стовпів, на які спиралося самодержавство: вивчення релігії мало першорядне значення, і саме завдяки впливу церкви царизм міг контролювати громадську думку.

Серед підданих імперії були і прихильники інших релігійних конфесій; найактивнішими та найчисленнішими з них були іудеї, католики, мусульмани та протестанти.

Однак православна церква, користуючись до того ж винятковими привілеями, займала чільне місце. Це була справжня державна церква, оскільки сам цар — помазаник Божий» — був її головою.

Але і тут вона не змогла цілком зрозуміти особливу сутність російської монархії і сприйняла тільки її зовнішню — і, може бути, саму архаїчну — бік. Імператриця, яка прибула зовсім з іншого світу, була нездатна проникнути в задуми ворожого їй оточення і намагалася тому віддалити від «помазаника Божого» будь-яку сильну особистість.

Сприймаючи і оцінюючи людей суто емоційно, Олександра Федорівна побоювалася, що деякі з них зможуть піднестися над царем, «Богом і людиною», посягнувши, таким чином, на його необмежені, божественні права.

До Миколи II імператриця мала своєрідне відчуття: це була справжня пристрасна любов до супутника життя, і в той же час Олександру Федорівну сковувало повагу та надмірне благоговіння до самодержцю, якого вона вважала вищим, неземною істотою.

Палке і екзальтоване обожнювання чоловіка — стіна, яку Олександра Федорівна з завзятістю споруджувала між своєю родиною і навколишнім світом, — було наслідком не тільки явних комплексів, але і глибокої переконаності імператриці в тому, що вона живе поруч з боголюдиною.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: