У предвоеннные роками все гостріше поставало питання про захист північних морських кордонів Радянського Союзу. Користуючись слабкістю морської прикордонної охорони, різні держави вели активну розвідувальну діяльність на цьому морському театрі. Восени 1935 р. біля входу в Кольську запивши ніс дозор прикордонний корабель «Нептун». Пізно вночі близько о. Кипьдин з нього помітили невідоме судно. Підійшовши з погашеними вогнями впритул, прикордонники несподівано висадили доглядову партію на борт непоказного англійської риболовного траулера. Англійці оніміли від несподіванки, але пізніше здивувалися прикордонники, з’ясовуючи склад «рибальського» екіпажу. Суцільно офіцери Флоту Її Величності і не один чи два, а стільки, скільки вистачить для важкого крейсера — 32 людини. Звичайно, це велася професійна розвідка радянських берегів.
У серпні 1937 р. все в тому ж Кольському затоці, але біля селища Полярне, виявили невідому підводний човен, який відразу поринула, як тільки помітила відповідні суду. На четверту добу після події на посаду служби спостереження і зв’язку прийшов рибак розповів, що 9 серпня до нього в будинок зайшли 6 невідомих, озброєних маузерами і карабінами. Один з них поганою російською мовою пробував дізнатися у рибака — скільки на острові Кильдин солдатів і часто в цьому районі проходять військові кораблі. Потім прийшли попросили риби і пішли в сторону губи Ведмежою. Звичайно, це були люди з субмарини. Що за корабель втручався в радянські води, залишилося невідомим. Ретельний пошук результатів не дав.
Цей і подібні інциденти змусили вжити заходів щодо значного посилення морської охорони кордонів.
Протягом року з грудня 1936 року по грудень 1937-го вступили в дію 4 корабля, збудованих для Народного Комісаріату Внутрішніх Справ. Пізніше, відпрацювавши бойову організацію, вони прибули на Північ. Це були прикордонні сторожові кораблі (ПСК) типу «Діамант»: ПСК – 303 «Діамант», ПСК-301 «Перли», ПСК-302 «Рубін», ПСК-304 «Сапфір». «Дорогоцінні камені» мали 580 тонн водотоннажності, довжину 60 метрів, хороші морехідні якості і солідне озброєння (1?102 мм знаряддя і з десяток інших стовбурів — 45 мм та 37-мм гармати, великокаліберні і прості кулемети). Швидкість — близько 17 вузлів.
Практика показала, що ПСК витримує 10-бальний шторм і може нести дозор протягом 10 діб. «Діаманти» проектувалися спеціально для північних вод. Розуміючи, що в разі війни одними з перших туди прийдуть підводні човни противника, на сторожевиках встановили бомбомети, запланували, що кожен бере на борт 31 міну. Якщо задач мінної постановки немає, це місце займає значну кількість глибинних бомб. За своїм протичовновим можливостям ПСК йшли відразу за эскадренными миноносцами.
Організаційно «Дорогоцінні камені» увійшли до 35-ї Мурманський прикордонний загін, пізніше було переформовано у 1-й Північний прикордонний загін.
У передвоєнний період кораблі дуже багато плавали. Вже в 1938 році було здійснено тривалий вихід «Рубіна» і «Сапфіра» до берегів Нової Землі (5-25 серпня), причому на зворотному шляху 21 серпня сторожовики потрапили в такий шторм, що майже цілком заривалися в воду. Однак навіть у такій ситуації вранці 22-го числа «Сапфір» у Канина Носа затримав порушника забороненої зони — німецький рибальський траулер, причому довелося давати попереджувальні постріли.
1 грудня 1939 р. «Рубін» лідирував загін кораблів Північного флоту при поході на Петсамо і першим відкрив вогонь по фінському тральщику. Правда виявилося, що грізно мовчала противник під назвою «Suomi-14» ще вранці був кинутий своїм екіпажем.
Бійці «Наркомвнудела» в 1941 році більш вільно трактували принцип «не піддаватися на провокації» і частіше стріляли по порушників, ніж військові моряки. Так 30 травня «Діамант» прицільно обстріляв «Юнкерс», і той відразу пішов у Норвегію.
В перший же день війни весь Північний загін (4 «дорогоцінного каменю» і сторожовики «Нептун», «Айсберг», перероблені з траулерів) перейшов в оперативне підпорядкування Північного флоту, а пізніше увійшов до його складу організаційно. Кораблі передислокувалися з Кувшинской салмині в Иокангу для охорони горла Білого моря. У тимчасове підпорядкування командиру Иокангской бази передали й 2 підводних човна Щ-403 і Щ-404. Командир дивізіону, а пізніше — бригади підводних човнів Північного Флоту І. А. Колышкин нарікав, що за предвоенному планом у нього відібрали дві «щуки» і послали в Біле море замість дій на комунікаціях противника і що не можна бездумно виконувати передвоєнні плани.
Проте, як з’ясувалося згодом, не настільки вже непрофесіоналами виявилися оператори з Головного Морського Штабу.
До північних берегів прийшов зведений загін підводних човнів Крігсмаріне: U 81, U 566, U 652 з 1-ї флотилії і U 451, U 571, U 752 з 3-ї флотилії. Тоді вперше радянським морякам довелося зіткнутися зі знаменитими «сімками» — човнами типу VIIC. На Балтиці вони з’явилися тільки влітку 1944 року. Всі нові субмарини, увійшли в дію в квітні — травні 1941 року і перемог на своєму рахунку ще не мали. Зіткнення з підводним противником почалися майже відразу.