Доля військовополонених варшавських повстанців | Історичний документ

Під час Варшавського повстання солдати гітлерівського вермахту вчинили ряд злочинів щодо взятих у полон повстанців. Ми не в змозі привести тут всіх випадків вбивств, проте вважаємо, що кілька фактів, подібно до того, як це зроблено у вступі, дадуть читачеві певне уявлення про які мали тоді місце події. Злочини почалися з першого ж дня повстання і тривали до його придушення. Ось ці факти.

1 серпня 1944 року після розгрому в Мокотові [район Варшави] повстанського батальйону «Одвет» («Відплата») гітлерівці розстріляли на місці кілька десятків захоплених у полон повстанців.

В ході придушення Варшавського повстання мали місце неодноразові тортури полонених перед стратою.

В ніч з 1 на 2 серпня 1944 року отступавшая з Полювання [район Варшави] група повстанців, що налічувала близько 700 чоловік, під командуванням начальника повстанського району підполковника Соколовського (псевдонім «Гжимала»), просуваючись уздовж лінії залізниці, намагалася пройти через Регулы-Пенцицы в Сенкоиинские лісу, а звідти в Хойновские лісу. У Пеицицах група натрапила на гітлерівців. Сталася сутичка, однак більшість бійців групи пробилося в Сенкоцинские лісу.

Все ж в руки фашистів потрапило 67 повстанців, переважно поранених. Сім чоловік, у тому числі кілька жінок (як пише Боркевич), були врятовані завдяки заступництву якогось німецького офіцера, пораненого в цій сутичці. Решта 60 осіб після жахливих тортур були розстріляні 2 серпня в 6 годин вечора. Останки убитих в Пеннинах повстанців були ексгумовані у квітні 1946 року, і в більшості своїй їх імена були встановлені. Вони лежали в могилах з нарукавними пов’язками «АК» [«Армія Крайова» — національна армія, що знаходилася під керівництвом лондонського емігрантського уряду»], одні з збереженими ще гранатами в кишенях, в інших перед смертю були зв’язані руки й ноги, на деяких були сліди тортур перед стратою».

3 серпня, в будинку № 2 по вулиці Третього травня був захоплений у полон майже беззбройний взвод 1139. Усі бійці загону були розстріляні під віадуком.

У перших числах серпня 1944 року в саду навпроти лікарняного будівлі на вулиці Ґурчевська [у Варшаві] розстріляно кілька сотень повстанців (чоловіків). Нещасних змусили рити для себе глибокий рів, після чого їх ставили групами по 25 чоловік обличчям до могили, без сорочок, в одних штанях, і вбивали пострілами з пістолетів у потилицю. Після розстрілу однієї групи приводили іншу. «Ніхто не кричав, не просив пощади, не пручався». Серед страчених були 10-12-річні хлопчики. Мабуть, гітлерівські кати били повстанців і знущалися над ними, так як останні підходили до могили хитаючись.

У дні капітуляції Повстанців 26 вересня 1944 року на вулиці Хоцимской, в 150 метрах від лікарні, гітлерівці закатували і розстріляли 98 повстанців, які вийшли з каналізаційних тунелів. Полонених змусили встати на коліна з піднятими вгору руками, їх били прикладами, а потім розстріляли. Після здачі повстанців Повстанців 27 вересня 1944 року на вулиці Дворковий вийшла на поверхню через каналізаційний колодязь група з 60 повстанців. Вона тут же була схоплена гітлерівцями і розстріляна. На наступний день інша група, при таких же обставинах, потрапила в руки гітлерівців і розділила долю першої групи. Всього на вулиці Дворковий за два дні було розстріляно близько 150 повстанців. Всі вони були з полку «Башта».

Гітлерівці вбивали також взятих у полон солдат 1-ї Польської армії, створеної в СРСР в 1943-1944 роках, які прийшли на допомогу бореться Варшаві.

23 вересня на Черняковском плацдармі гітлерівці прямо на полі бою розстріляли декілька взятих у полон офіцерів і солдатів, а також вбили близько 200 поранених, розміщених в уцілілих від руйнувань будинках. Жертвами цього злочину впали офіцери і солдати 9-го піхотного полку (3-я дивізія 1-ї армії Війська Польського), а також командири і рядові бійці-повстанці.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь