Петру Іллічу Бєльському було 19 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Кожен день на фронт йшли чоловіки з його рідного села Марі – Возжай. Петро теж рвався в діючу армію.
Одного разу він сказав матері: «Мене візьмуть на фронт. А якщо не візьмуть, то я добровільно піду в діючу армію». Країні потрібно було, щоб Петро був у перших рядах захисників Батьківщини.
Визначення координат вогневих точок противника
У липні 1942 року фашисти зробили спроби форсувати річку Дон, але, перебуваючи в розвідці, Бєльський своєчасно виявив цей маневр ворога. Негайне донесення в штаб дозволило розбити переправу ворога. А в серпні Петро став учасником бойових дій в районі Чеботаревки, де він полонив трьох фашистів, які намагалися проникнути в наш тил.
У вересні, Петро Илиьч попрямував у район Клетській.
У 1942 році Бєльський допомагав оточувати вороже військо в районі Сталінграда. Полк, де перебував Бєльський, наступав на Тракторозаводский район Яблуневої і Грачової балках.
В одній з атак Бєльський помітив 8 німецьких танків, які рухаються в північно-західному напрямку. Діючи сміливо і рішуче, він висунувся на позицію, звідки повідомив в штаб полку координати танків. Полк своїм влучним вогнем негайно вразив їх.
Під час полону ворожої угруповання Петро помітив близько десятка німецьких танків, які були закопані в землю і вели вогонь. Бєльський вказав їх координати. Танки були знищені.
Бої на Орловсько-Курській дузі, а потім переслідування відступаючого ворога показали нестримний бойовий порив радянських бійців. За 40 днів боїв Бєльський пройшов понад 300 кілометрів, звільняючи рідну землю.
26 серпня бої почалися на Чернігівському напрямку. На одній з ділянок, зустрівши сильний опір ворога, наші війська зайняли оборону. І в цей момент Петро Бєльський отримав бойовий наказ: розвідати передній край противника і засікти його вогневі точки.
Під ураганним вогнем противника, ризикуючи життям, вночі Бєльський висунувся на нічийну землю. Звідти добре було видно ворожа оборона. Спостереження вів цілий день, знаходився близько до ворога. До вечора у Петра вже була складена докладна карта розташування вогневих точок противника на передньому краї. А коли доповів про виконання бойового завдання, командир полку майор Романов оголосив йому подяку.
За даними Бєльського артполк придушив вогневі точки противника.
У вересні наші частини приступили до форсування річки Десна. Петро Ілліч одним з перших на підручних плавзасобах форсував річку і негайно вступив у бій за розширення плацдарму. На шляху він зустрів кулеметний вогонь з дзоту, який заважав нашим підрозділам рухатися вперед. Підкравшись до нього, він ювелірно точним кидком гранати знищив точку разом з розрахунком.
Бєльського перевели в інший полк, який входив до складу 1-го Українського фронту. 10 грудня 1943 року 1645 артполк прийняв перше бойове хрещення під селом Граби Житомирської області.
Під час наступу на Дубни 22 березня 1944 року рядовий Петро Бєльський, перебуваючи в розвідці, під сильним кулеметним вогнем вів спостереження за розташуванням вогневих точок противника. Він виявив замасковані три вогневі точки і наніс їх на топографичесгую карту. А через деякий час вони були придушені артогнем полку.
23 березня 1944 року Бєльський був нагороджений медаллю «За відвагу».
Невдала контратака німців
Відступаючи на захід, гітлерівці заздалегідь підготували глибоко ешелоновану оборонну смугу, що сягала до 30 і більше кілометрів. Особливо сильно був укріплений місто Львів, де глибина оборони досягла 40-45 кілометрів.
У самий розпал наступального бою по прориву оборони противника на Львівському напрямку німці пустили в контратаку на наші позиції 19 танків.
— Танки!—крикнув Бєльський. А сам став вести спостереження і передавати відомості про місцезнаходження фашистських танків на командний пункт.
Тут же заговорила артилерія полку, відкривши вогонь по танках. Після першого залпу кілька машин було підбито. Іншими залпами були виведені з ладу інші. А наступними ударами була розсіяна і піхота.
Йшов вже другий місяць весни. На вулицях стало тепло. Зазеленіли луки. 15 квітня полк вийшов на передній край, а вранці 16 квітня почав наступ на Берлін.
19 квітня 1945 року під керівництвом Майора Зацерковного, Петро Ілліч і його бойовий товариш молодший сержант Михайлов організували операцію з розвідки місцевості поблизу міста Фетшау.
Розвідники були помічені і обстріляні ворогом.
Почався бій, командира важко поранили. Російські солдати під шквальним ворожим вогнем винесли командира з поля бою, надали йому медичну допомогу, тим самим зберегли йому життя. Поки воїни надавали першу допомогу своєму командирові, фашисти підкрадалися до розвідників.
— Михайлов!.. Дивись-но, німці підходять,— повідомив Бєльський,—Ти будь на охорону командира, а я зустріну фашистів.
Кількома короткими чергами з автомата Бєльський поклав на смерть чотирьох гітлерівців. У числі убитих — снайпер і один офіцер.
— Ну ось і отвоевались…— спокійно промовив Бєльський, не звертаючись до Михайлову.— Захоплюємо їх зброю — і до своїх.
Розвідники повернулися в полк зі зброєю вбитих гітлерівців і принесли пораненого командира полку. Добре була розвідана місцевість майбутніх боїв.
20 квітня 1945 року полк був уже на підступах до Берліна. Від перемоги відділяв лише Teltow канал, Бєльський одним з перших форсував його, і ноги радянського солдата ступили в межі Берліна.
Зав’язалися вуличні бої. Тут Петро полонив німецького льотчика, що спустився на парашуті.
6 травня Бєльський у складі гвардійської танкової армії наступав на столицю Чехословаччини — Прагу, а вранці 9 травня повністю її очистили від ворога. День Перемоги він відсвяткував разом з жителями Праги.