Німецький флот у вересні 1917 року провів десантну операцію «Альбіон» по захопленню островів Езель, Моон і Даго.
Німці розглядали цю операцію як перший етап знищення революційного Балтійського флоту і нанесення вирішального удару по правому флангу російської армії. Кінцевою їх метою було заняття Петрограда і придушення російської революції.
Десантні війська німців включали 24,5 тис. осіб, 8,5 тис. коней, 2,5 тис. возів, 40 гармат, 220 кулеметів, 80 мінометів. Для їх перевезення було залучено 40 транспортів, а також кілька бойових кораблів. На чотирьох-п’яти транспортах, утворюють одну групу, війська розміщувалися трьох видів зброї.
Всі вантажі першої черги були розташовані на верхніх палубах. Коней, артилерію і вози доставляли на берег на спеціальних десантних баржах з відкидними бортами, які служили східцями. У перший кидок до місця висадки було доставлено два піхотних полку на бойових кораблях. Всього на операцію були виділені понад 300 кораблів і суден (10 лінійних кораблів, лінійний крейсер, 9 легких крейсерів, 56 ескадрених міноносців, 11 міноносців, 6 підводних човнів, 26 тральщиків, 65 катерів-тральщиків, 4 плавучі бази для них), а також частини морської авіації.
Маючи перевагу в силах, німці оволоділи Моонзундским архіпелагом, але зазнали значних втрат: 26 кораблів було потоплено, а 25 пошкоджено. Героїчні дії революційного Балтійського флоту зірвали план міжнародної реакції.
Великий досвід по веденню десантних операцій отримав російський флот в першу світову війну. Прагнучи прискорити фронтальний наступ Приморського загону російських військ, продвигавшихся уздовж південного берега Чорного моря на Трапезунд, батумський загін Чорноморського флоту висадив у березні 1916 року три тактичних десанту, зайняли населені пункти Атіна, Мепаври і Ризі.
Перші два десанту складалися з двох батальйонів піхоти (по 2100 осіб), взводу гірської артилерії і двох кулеметних взводів. Третій десант був удвічі менше. Висадка проводилася з двох транспортів, що мали по три высадочных бота, і з трьох універсальних суден типу эльпидифоров.
При створенні цих кораблів російські інженери вперше у світовій практиці знайшли правильне рішення про надання транспортного судна якостей высадочного кошти. Вантажопідйомність эльпидифоров коливалася в межах 1000-1300 м, осадка носом становила від 0 до 0,9 м, осадка кормою 1,5—2,4 м. В носі розташовувалося 75-мм знаряддя, а по бортах. Кораблі могли брати на борт до батальйону піхоти (близько 1600 осіб), підходити впритул до необорудованному березі, висаджувати десант за спеціальним висувним сходнями та підтримувати його вогнем своїх гармат.
Вихід кораблів з десантом і перехід морем проводилися в темний час доби, а висадка на берег — на світанку. Пункти висадки при цьому висвітлювалися прожекторами міноносців, прикривають десант з моря і флангів. Десантні війська були спеціально підготовлені для швидкої висадки на берег і дій на березі.
Протягом чотирьох місяців (квітень — липень 1916 року) Чорноморський флот забезпечив перевезення з Новоросійська і Маріуполя на узбережжі Лазистана понад 50 тис. військ, 36 гармат, 2360 возів, 6500 коней і великої рогатої худоби, а також близько 1800 т вантажів. Для перевезень було залучено близько 50 звичайних вантажних суден. Вивантаження з них вантажів на берег проводилася за допомогою спеціальних десантних самохідних ботів довжиною 46 м, шириною 7,7 м, водотоннажністю близько 300 т, вантажопідйомністю до 100 т. Середня осаду становила 1,4 м, швидкість ходу — близько 7 уз. Для перевезень використовувалися і эльпидифоры.
Надалі, у 1916-1917 рр., на Анатолійському узбережжі Туреччини і на приморському фланзі Румунського фронту було висаджено кілька розвідувально-диверсійних десантів.
На Балтійському театрі російським флотом був висаджений тільки один тактичний десант — восени 1915 року на узбережжі Ризької затоки. Чисельність десанту становила 536 чоловік, а його висадка з бойових кораблів здійснювалася з допомогою катерів і шлюпок. Після вирішення своєї задачі (знищення намічених об’єктів) десант був евакуйований.
На підставі досвіду першої світової війни в Росії був розроблений проект спеціального десантного корабля довжиною 75 м, шириною 10,4 ж, осадкою носом 1,22 м і кормою 2,44 ж, водотоннажністю близько 1000 т. Корабель мав висувні сходні в носі для виходу десанту, баластні дифферентные цистерни і кормовий якір (для утримання корабля перпендикулярно березі при висадці і для відходу від берега).