Багато людей у світі звикли пересуватися по дорогах, по шосе мчать автомобілі, в сільській місцевості по грунтових дорогах з тваринами тягнуть воза. Словом «шосе» найчастіше позначають заміську, з хорошим покриттям дорогу, призначену для пересування автомобільного транспорту. Також воно відноситься, в деяких випадках, до головної сільської дороги. В даний час шосе – це ще в’їзд і виїзд з міста. А словом «вулиця» прийнято називати міську дорогу.
В англійській мові шлях — це «вій», походить від латинського veho, що означає «я несу» або санскритського вах, означає нести або рухатися. Слово «шосе» — латинського походження. Воно відносилося до доріг, що знаходяться на високому насипу. Її робили з землі ровів, що знаходяться по обидва боки дороги. Тому, такий шлях став називатися «високої дорогий» або «шосе». Вулицями стали називатися вимощені камінням міські дороги. У англійців, вулицями називалися всі дороги, які вони успадкували від римлян. Але до середніх століть у Європі побудовані дороги можна було побачити тільки в містах, тому назва «вулиця» в Західній Європі збереглося тільки за міськими дорогами.
Зараз ми мало замислюємося про дорогах, а приймаємо їх як належне. Нам пощастило, що коли-то в стародавньому світі люди придумали будувати дороги, а наші бурчання з приводу недоглянутості дорожнього полотна, вибоїни і пробки всього лише дрібниці в порівнянні з тим, якби доріг не було взагалі. Ще з давніх часів про розвиток суспільства судили за рівнем його дорожньої системи або її відсутності. Зростання населення і розширення міст приводили до необхідності будівництва шляхів сполучення між поселеннями. Найдавнішою вважається дорога, побудована в часи правління фараона Хеопса в Єгипті. Її проклали приблизно в 2500 році до нашої ери до Великої Піраміді. У неї було асфальтне покриття. Довжина дороги близько 1000 ярдів. Але це був не торговий шлях, як римські дороги.
Вони переміщували будівельний матеріал, використовуючи щось на зразок волокуш, впряженных у тяглових тварин. Дороги інків проходили в горах і містили багато ступенів. Одна з них складається з 3 тисяч сходинок. Інки прокладали дороги і через болота. Вони були вимощені, мали стіни з каменю і нагадували мости. Що вторглися на їх територію іспанці скористалися цими рівними шляхами для завоювання індіанців. Їх армії було легко пересуватися по дорогах і переміщати зброю і спорядження.
У Північній Америці була дещо інша ситуація з дорогами. В Європі люди користувалися римськими дорогами, а потрапивши за океан зіткнулися лише з індіанськими стежками. Але таких стежок в Північній Америці було досить багато. Вони були довгими.
Серед них були вузькі і широкі стежки. У Північній Америці також, як і у сусідів в Південній Америці, не знали колеса. Тому їх дороги не були призначені для пересування на колісних транспортних засобах. На стежках було багато купин і ям, зустрічалися навіть пні. Колісні вози пересувалися по ним з працею. Також більшість таких доріг проходило по лісистій місцевості. На деревах були зарубки, які вказують напрямок.
На закінчення можна задатися питанням, чи будуть наші дороги також цікаві історикам майбутнього, і які враження вони від них отримають?