У лютому 1943 року в Біркенау привезли перший ешелон циганських сімей.
Деякі цигани тільки від нацистів дізналися про те, що вони не є справжніми представниками німецького народу, так як належать до циганської раси.
Склалася трагікомічна ситуація: в циганському таборі опинилися цигани, нагороджений залізними хрестами— так нацисти віддячили їм за героїзм на фронтах.
Табір був переповнений дітьми циган, для яких влаштували спеціальний майданчик з великим написом: «Дитячий сад». Туди заганяли дітей і фотографували їх. Дітей у таборі годували дуже погано: начальство додатково вирізняло їм масло, але воно раскрадывалось, і діти його не бачили.
Скоро в циганському таборі спалахнула епідемія висипного тифу, і тодішній комендант освенцимского табору Гофман відправив укладених двох блоків в газові камери для того, щоб «перешкодити поширенню епідемії».
У циган була своя серія номерів, і до кожного номеру укладеного додавалася буква «Z».
Красиві циганки запаморочили голову не одному есесівцю, і любов циганок коштувала багатьом з них життя. Так, освенцімський кат, рапортфюрер Палич заплатив за зв’язок з циганкою життям. Заступника коменданта табору Иохума за зв’язок з циганкою відправили на фронт.
Менгеле завершив свою справу тим, що розправився з 20 поляками з медичного персоналу в лазареті циганського табору, яких очолював професор Епштейн з Праги. Менгеле посадив їх у тюремний блок, заявивши, що вони погано справлялися зі своєю роботою і привели циган до хвороб і газовим камерам.
Умертвіння циганських сімей в Біркенау повинно було, на думку нацистських «вчених», «очистити кров» нордичної раси.
Єдина перевага життя циган в Біркенау полягало в тому, що їм дозволяли там жити разом з сім’ями і визначали їх на легшу роботу. Спершу цигани взагалі не працювали, а пізніше з них були створені самостійні команди.
В особливому бараці циганського табору доктор Менгеле проводив свої досліди над близнюками. Крім того, там вивчалися різні епідемічні захворювання, якими хворіли цигани, особливо діти.