Чому Русь прийняла християнство? | Історичний документ

Всім відомо, що в 988 році Русь хрестилася з волі великого князя київського Володимира Святославича. Але чому саме християнство? Адже Володимир намагався спочатку реформувати язичництво, підстроївши під нові умови. Він також, за легендою вибирав між християнством, ісламом і іудаїзмом. Чому взагалі знадобилося розлучатися з традиційними віруваннями і шукати віри в єдиного Бога.

Звичайно, тут працювали відразу кілька факторів. Перший з них – соціально-політичний. Для розвиненої державної системи, в яку поступово перетворювалася Київська Русь язичництво, як ідеологія та релігійна, і соціальна, і політична – вже не підходило. Язичницькі уявлення, засновані на поклоніння силам природи, при цьому у кожного племінного об’єднання східних слов’ян свої – не відповідали інтересам єдиного держави і його князівської влади.

Також працював фактор соціально-економічний. Язичництво практично не зачіпало соціальних питань і дуже мало — економічних. А між тим в створюваному державі будуються нові соціальні відносини – формується спадкова знати в державній системі, все більше поглиблюється розшарування між бідними і багатими. Необхідний був регулятор цих нових відносин. Язичництво, що панувало в общинної системи, таким регулятором бути не могло, на відміну від розвинених монотеїстичних релігій. Крім того, серйозною опорою князівської влади ставала церква, як централізований, пов’язаний з владою інститут. Язичницькі жерці не мали єдиної організації і були незалежні від князя, як це добре видно в легенді про Віщого Олега.

Велику роль відігравав фактор культурно-національний. Єдине держава вимагала і єдиного народу. Незважаючи на встановлення влади київського князя на великій території від Ладозького озера до Чорного моря, про національну єдність говорити не доводилося. Тут проживало величезна кількість племен як слов’янських, так і неслов’янських. Всі вони шанували своїх різних богів і духів.

Єдина релігія, до того ж заснована на монотеїзмі, могла згуртувати ці племена в єдину етнічну спільність із загальним світоглядом, а значить і цінностями, інтересами, культурою. Язичницькі боги мешкали в місцях поклоніння їм. Ставились ідоли, які уособлювали богів, в різних місцях свої. Володимир, який намагався створити культ Перуна досить швидко зрозумів, що східно-слов’янські племена не сприймуть цього культу єдиним строєм.

Поклонятися ідолу Перуна потрібно було на київському капище, що було, м’яко кажучи, незручно для віддалених від Києва племен. І жрецтво інших богів, звичайно було незадоволене таким злетом Перуна над іншими богами, навіть з волі цілком смертної людини – князя. Єдиний Бог перебував скрізь і тому міг бути сприйнятий всіма.

Чимале значення мав фактор моральний — етика. Універсальною етикою традиційне язичництво не має, у той час як державі потрібна єдина система цінностей, єдині правила поведінки в суспільстві. Монотеїстичні релігійні системи, вже мали чітко визначені моральні постулати.

При всім цьому, у Володимира, якщо судити за літописом, був вибір, яку з монотеїстичних релігій приймати. Вислухавши представників іудаїзму, ісламу, західної і східної гілок християнства, які формально поки ще не розкололися, а за фактом розділ вже цілком сформувався, Володимир повернувся саме до православного напряму християнства. Чому?

Звичайно, літопис нам на цей рахунок все доступно пояснює. Посланців з Волзької Болгарії, які рекламували іслам він відкинув через обрізання, заборони на свинину і, головне, заборони на алкоголь («не можемо без того бути»). Посланців-юдеїв з знищеної батьком Володимира Хазарії він відправив геть, оскільки ті, під гнівом Божим, і собі такої долі не хоче (хоча, напевно, зіграло свою роль те, що і там обрізання та заборона на свинину, та й взагалі багато всяких заборон).

Прийшов з Риму католикам рішуче відмовив, але без конкретних причин – тому що їх вчення «не прийняли отці наші». (Можливо, натяк на місію посланця єпископа Риму Адельберта 961-962 рр.., яка провалилася). Розгляду всіх цих трьох варіантів у літописі відводиться півсторінки. А ось прибулого посланця від греків прийняв ласкаво й бесіді з ним в літописі відводиться в десять разів більше місця. Грек почав не розповіді про свою віру, а з критики всіх попередніх, яких розніс в пух і прах. Потім коротко переказав Старий і Новий Завіт.

Не можна сказати, що Володимир так відразу і піддався на багатослівність грека. Він вирішив провести додаткову експертизу, направивши своїх посланців у Волзьку Болгарію, до німців-католиків, і в Константинополь (до юдеїв навіть не посилав, бо нікуди).

З’ясувалося, що у мусульман одна гидота, католицьке служіння враження не справило, і тільки греки ласкаво прийняли, показали пишне богослужіння і щедро обдарували послів і князя. Вибір був зроблений остаточно на користь православ’я. Тут потрібно враховувати, що текст літопису був написаний російським православним ченцем, яким важливо було показати правильність вибору віри.

Насправді навряд чи Володимир що-небудь дійсно вибирав (якщо тільки вибір не був демонстрацією на адресу греків), оскільки вибір був очевидний. З усіх варіантів монотеїзму на той момент могло бути прийнято тільки православ’я. Не тому, що воно краще за інших, а тому що для цього існували об’єктивні обставини.

Християнство вже давно пустило коріння на Русі, ще з моменту так званої першої спроби хрещення приблизно в 60-х роках IX століття, коли, за літописним переказом посланці константинопольського патріарха Фотія хрестили київських князів Аскольда і Діра й багатьох киян.

Чому Русь прийняла християнство? | Історичний документ

Тобто вже якась кількість народу на Русі були християнами. А практично всі слов’янські народи до середини Х століття вже прийняли Христа, і віра від братів-слов’ян, разом з кириличним письмом потихеньку поширюється на Русі. Друга спроба була зроблена княгинею Ольгою після поїздки в Константинополь в 957 році.

Хоча сама вона хрестилася, але провести масову християнізацію не вдалося: її син Святослав, націлений на суперництво з Візантією на Балканах, відкидав прийняття від неї віри. Але ясно, що християн стає все більше. Тобто до часів Володимира на Русі вже був значний шар християн росіян, але зате серед них практично не було ні мусульман, ні юдеїв, ні католиків.

Володимира було ясно, що інтереси Русі геополітичні, економічні і всі інші тісно зав’язані саме на Візантію. Тому крім православного християнства нічого іншого він прийняти не міг.

Крім того, саме в 987-988 рр. склалася зручна ситуація в стосунках з Візантією, які були не надто рівноправні після поразки Святослава від Візантії у 971 р. В 987 році повстання полководця Варда Фоки потрясло імперію.

І, скориставшись цим, Володимир взяв Херсонес і диктував умови грекам. Таким чином, прийняття християнства, яке обумовлювалося взаємними послугами та поступками (Володимир обіцяв допомогу проти Фоки, а Візантія віддавала заміж за князя сестру імператорів) знову встановлювало рівноправні відносини між Руссю і імперією. Так що всі умови, як внутрішньополітичні, соціально-економічні, культурні та зовнішньополітичні робили прийняття християнства на Русі процесом практично неминучим.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь