Хто з нас не чув чудовою фрази – Людина походить від мавпи. Загалом, якщо гарненько придивитися, то можна знайти між людиною і приматом деяку схожість ( і навіть не одне). Але, безумовно, стверджувати на всі 100 %, що ми є підвидами людиноподібних мавп, без наукового підтвердження не можна. Згадаймо ще й церковне трактування походження людини – і примат тут буде абсолютно не причому. Протягом багатьох століть вчені і біологи намагалися розгадати цю загадку – дійсно людина і мавпа походять від одного прабатька.
Звичайно, в ті часи не було відповідних підручних матеріалів, які допомагають у дослідженнях. Тим не менш, один з учених увійшов в історію як засновник теорії про те, що люди походять від мавп і пройшли довгий шлях еволюції. Звичайно, це Чарльз Дарвін. Про нього піде мова в цій статті.
Біографія Чарльза Дарвіна
Майбутній натураліст і мандрівник народився в досить забезпеченій сім’ї 12 лютого 1809 року в місті Шрусбері, Великобританія. Його дід, Еразмус Дарвін, був видатним ученим і лікарем, а також натуралістом, який вніс величезний внесок у наукові ідеї про еволюцію. По його стопах пішов і син – Роберт Дарвін, батько Чарльза – він також займався лікарською практикою, попутно займаючись бізнесом (кажучи сучасною мовою) – він скупив кілька будинків у Шрусбері і здавав їх, отримуючи непогані гроші на додаток до основної зарплати лікаря. Мати Чарльза, Сьюзан Веджвуд, також походила із заможної сім’ї – її батько був художником і перед смертю залишив їй велику спадщину, на яке молода сім’я побудувала свій будинок і назвала його «Маунт». Там і народився Чарльз.
Коли хлопчикові виповнилося 8 років, його віддали в школу в рідному місті. В цей же період – в 1817 році – помирає Сьюзан Дарвін. Батько продовжує займатися вихованням дітей вже в поодинці. Маленький Чарльз відчував труднощі у навчанні – шкільну програму він вважав нудною, особливо в літературі та вивчення іноземних мов. Проте вже з перших днів у школі юний Дарвін долучився до природознавства. Пізніше, подорослішавши, Чарльз почав більш детально вивчати хімію. У ці роки він починає збирати першу в житті колекцію – черепашки, метелики, різні камені і мінерали. Батько до того часу мало займався вихованням сина, так і вчителя, бачачи повну відсутність старанності з боку дитини, залишили його в спокої і в покладений термін видали атестат.
Після закінчення школи питання, куди і на кого вчинити, не стояв – Чарльз вирішив не порушувати традицій і стати лікарем, як батько і дід. У 1825 році він вступає до Единбурзького Університету на медичний факультет. У його батька були приємні спогади про нього – адже там його вчив великий хімік Джозеф Блек, який відкрив магній, вуглекислий газ. Звичайно, перед такою серйозною навчанням потрібно було трохи попрактикуватися, «набити руку» і Чарльз почав працювати в якості асистента у свого батька.
Однак, провчившись два роки, Дарвін зрозумів, що бути лікарем йому зовсім нецікаво. Він виявив, що препарування людських тіл викликає у нього огиду, присутність під час хірургічних операцій приводить його в жах, а відвідування лікарняних палат наводить смуток. Більш того, відвідування лекцій йому набридло. Однак знайшлася тема, яка зацікавила молодого англійця – зоологія. Але батько не пішов назустріч синові – за його наполяганням Чарльз переводиться в Кембриджський університет на факультет мистецтв.
На початку 1828 року, незадовго до свого двадцятиріччя, Чарльз Дарвін надходить в Кембридж. Після трьох років він отримав ступінь бакалавра з оцінками. Більшу частину свого часу він проводив за полюванням, обідом, випивкою і грою в карти – все це йому подобалося від душі. Під час свого перебування в Кембриджі Дарвін продовжував займатися своїми науковими інтересами, зокрема ботанікою і зоологією: найбільший інтерес він виявляв до збирання різних видів жуків.
Основою була ідея про природний добір. Вперше ця думка прийшла йому в голову на Галапагоських островах, де він спостерігав за фауною і помітив новий вид зяблика. Після вивчення він прийшов до висновку, що всі зяблики відбулися від одного. Чому тоді цю ж теорію не застосувати до людини?
Якщо припустити, що колись існував єдиний прабатько, мавпа, то згодом, підлаштовуючись під погодні умови і клімат, зовнішній вигляд змінювався. Таким чином, мавпа перетворилася на людину. У 1859 році Дарвін випустив книгу, яка була перекладена на багато європейських мов.
Внесок Дарвіна в біологію важко переоцінити. Він створив (сам того не підозрюючи) термін «Дарвінізм», що, по суті, є синонімом еволюції. Протягом усього дорослого життя він постійно збирав свою колекцію різних тварин (навіть древні кістки). Не перестаючи займався вивченням еволюції і природного відбору.
Великий учений помер у віці 73 років 19 квітня 1882 року. Поруч до останнього подиху перебували дружина Емма (його кузина) і діти. Поховали вченого у Вестмінстерському абатстві, таким чином, визнаючи величезний внесок Дарвіна в біологію, ботаніку і науку в цілому.