Симон Візенталь – вижив в’язень Голокосту і став мисливцем на нацистських злочинців. У нього знаходиться досить великий список тих, хто знущався над євреями і вбивав їх у роки Другої світової війни. Він і його соратники намагаються знайти і покарати військових злочинців, які пішли від покарання.
Симон Візенталь і його сім’я розділили долю мільйонів євреїв у роки війни. Їх гнали як худобу в концентраційні табори, де масово знищували. Самому Симону Визенталю довелося пройти через п’ять концтаборів і пережити марш смерті. Після звільнення з концтабору він протягом кількох тижнів написав цілий список нацистів, хто якимось чином зумів сховатися від визволителів. Він і його соратники стали шукати цих військових злочинців по всьому світу. Візенталь не тільки зміг пережити Голокост, але і присвятив залишок свого життя полюванні на уникли репресій нацистів.
Батьківщиною Візенталя була Україна. На початку війни йому був 31 рік. Він працював архітектором і інженером у Львові та Одесі. Його дружиною була Циклу, з якою він познайомився, ще навчаючись у школі.
Спочатку їм здавалося, що війна не торкнеться їх. Але після окупації радянських областей німцями, їм довелося зареєструватися в трудовому таборі. У 1941 році у Львові з’явилося єврейське гетто. Велика кількість євреїв з різних міст і сіл були зігнані туди. Багато їх них, не винісши нелюдських умов утримання, померли від голоду і хвороб. Визенталю і його дружині вдалося вижити у Львівському гетто.
Пізніше їх перевели в концтабір Яновський. Там вони працювали на ремонті залізничних колій. Циклу змогла втекти з табору з підробленими документами, які зміг роздобути їй чоловік, а Симон залишився там. Він працював там із залізничними системами і мав доступ до деяких документів. З допомогою хабара йому вдалося зробити паспорт для Цилы.
Його не відправляли в табір смерті, так як його знання ще потрібні були фашистам. Але Візенталь не хотів бути бранцем і теж намагався втекти, але його змогли виявити охоронці під час рейду. Симон ховався під дошками настилу. Після цього його відправили в табір Краків-Плашов. Вже в кінці війни Візенталь потрапив у третій концтабір Гросс-Розен.
Там на важких роботах він пошкодив ногу, яку йому ампутували. Так як він вже не міг більше працювати, його відправили на смерть в Бухенвальд, а звідти в Маутхаузен. Під час перевезення померло більше половини в’язнів, а інша половина була доставлена у важкому стані. Коли 5 травня 1945 року табір був звільнений, Візенталь важив всього 45 кг.
Незважаючи на виснаження, Симон Візенталь відразу став складати список злочинців-нацистів. До нього увійшли близько 150 осіб, кого він вважав винним у злочинах проти людей. Він надав його американського корпусу контррозвідки. Американці найняли його в якості перекладача.
У 1947 році їм був заснований Єврейський Центр, який став займатися збором інформації про злочинців-нацистів, яким вдалося уникнути покарання. Частина з них змогла втекти, змінивши дані про себе. Також Центр збирав інформацію для майбутніх судових процесів над військовими злочинцями.
За перший рік своєї розшукової діяльності Центру Візенталя вдалося зібрати 3 тисячі свідчень колишніх в’язнів концтаборів про звірства фашистів. Але з часом Симону стало здаватися, що вся ця робота проводиться даремно. Американці відсторонилися від пошуку військових злочинців. Але Візенталь знав, що ще багато їх переховується від суду. Його офіси були закриті в 1954 році. Багато працювали з ним євреїв емігрувало і початок нове життя. Але Візенталь не припинив розшук військових злочинців.
З його допомогою було виявлено та затримано Франц Штангль, керівник центру евтаназії в Хартхайме. Його засудили до довічного ув’язнення. У 1977 році в Лос-Анджелесі з’явився Центр Симона Візенталя. Його співробітники стали займатися пошуком нацистів, які уникли суду за терміном давності і намагатися залучити їх до суду. У наші дні не припиняється робота цього Центру. Він став також джерелом пам’яті про Голокост.
Сталося так, що Візенталь оселився на сусідній вулиці, де проживав Адольф Ейхман, права рука Гітлера. Цей військовий злочинець брав участь у масовому знищенні євреїв. Після війни йому вдалося втекти за чужими документами. Швидше за все, він поїхав до Латинської Америки, але пізніше перебрався до США. У Візенталя були відомості, що Ейхмана бачили в Аргентині. У Центр Візенталя навіть надсилали фотографії брата Ейхмана. Незабаром злочинця затримали і видали Ізраїлю для суду.
Визенталю вдалося знайти та інших військових злочинців: Гермину Браунштайнер, наглядачку табору Майданек, доктора Йозефа Менгеле, але до того часу лікар-садист вже помер. За роки своєї розшукової діяльності Визенталем було написано кілька книг про перебування в концтаборах і про жахи, які він там випробував. Серед згаданих нацистів були Бруно Крейский і Курт Вальдхайм.
У 1985 році Візенталь був номінований на Нобелівську премію миру. У 2003 році померла його дружина Циклу, а через два роки не стало й самого Симона Візенталя. Людини, якому вдалося пройти через жахи п’яти концентраційних таборів поховали в Ізраїлі.
