15 грудня радянські війська звільнили місто Клин. Фахівці ВПС, побувавши на аеродромі, який тільки що залишив противник, з’ясували, чому впала активність німецької авіації під Москвою.
Після того, як 6 грудня різко похолодало (денна температура опустилася до мінус 24 градусів), позначилася неготовність матеріальної частини люфтваффе до дій взимку: синтетичний бензин, яким німці заправляли літаки вручну з численних бочок, на морозі перетворювався в маслянисту рідину з утворенням невеликих кристалів. Тут, в Клину, не було також ніяких засобів механізації для розчищення аеродрому від снігу.
В офіційному повідомленні втрат люфтваффе на Сході вказувалося, що з 7 по 13 грудня довелося списати 10 літаків і 11 машин вийшли з ладу із-за серйозних ушкоджень. Протягом наступного тижня частини позбулися 16 і 6 літаків відповідно. При цьому не враховувалися кинуті при поспішному відступі на різних аеродромах машини.
До того ж, як згадували очевидці, в штабах сиділи старі офіцери, які були солдатами під час першої світової війни.
Вони виявилися не на висоті вимог «бліцкригу» у важких кліматичних умовах. Так, навіть не було визначено, які запасні частини для яких літаків слід поставляти на фронт у першу чергу.
Р. К. Жуков рідко втручався в роботу ВПС. Мабуть, він резонно вважав, що управляти ними — справа авіаційних командирів. Більш того, доповідаючи Верховному Головнокомандувачу про перші успіхи контрнаступу, Георгій Костянтинович спеціально обумовлював втрати ворога тільки від наземних військ, надаючи можливість командирам-авіаторам самим повідомляти про перемоги підпорядкованих їм частин і з’єднань.
Тим не менш скупий на похвалу командувач у своїх «Спогадах і роздумах» високо оцінив успіхи Військово-повітряних сил в той період.
