На початку 1944 року на території VII військово-повітряного округу (Мюнхен) гітлерівці знайшли у в’язня Закира Ахметова (особистий номер 19 900), який працював на об’єкті ВПС разом з багатьма іншими радянськими військовополоненими, «інструкцію і програму» підпільної організації полонених— ВБС.
Негайно після виявлення у нього цих документів Ахметов втік з полону разом з іншим військовополоненим, Іваном Бондарем. На жаль, подальша їх доля нам невідома.
Зміст «інструкції і програми БСВ» були настільки сенсаційні, що місцеве начальство з ВВС визнала необхідним негайно представити у цій справі рапорт вищому начальству, і, таким чином, справа потрапила до самого Герінга.
Ознайомившись з цими матеріалами, Герінг у свою чергу терміново ознайомив з ними начальника поліції безпеки і СД Кальтеибруннера, зажадавши від нього термінового розслідування і проведення обшуків серед військовополонених з метою виявлення подробиць, що стосуються розкритої організації ВБС. Видавши відповідні вказівки своїм підлеглим (по виробництву масових обшуків серед радянських військовополонених), Кальтенбруннер заявив, що «…серед військовополонених, особливо радянських, вже виникли повстанські організації».
З «інструкції і програми БСВ» випливає, що існувала широко розгалужена організація, керована радянськими військовополоненими (під програмою стоять два підписи: Федотов, Днепрец) і охоплює військовополонених з армій багатьох держав: Польщі, Франції, Югославії, Великобританії, Чехословаччини, США і, природно. Радянського Союзу.
«Інструкція та програма» закликають в’язнів до створення рад військовополонених, до організації актів саботажу, до втеч, до проведення суду над зрадниками, до спільних дій всіх військовополонених з метою почати організовану боротьбу проти гітлеризму і надавати допомогу борцям арміям Радянського Союзу. Особливо підкреслюється братський інтернаціоналізм, про що свідчить вже сама назва організації: ВБС. Організація називалася «Братерська співдружність військовополонених». Повне німецька назва цього безпрецедентного і дивного документа, що зберігся в архівах гітлерівської поліції безпеки і СД, таке: «Illegale Organisation der Briiderlichen Mitarbeiterschaft alter Kriegsgefangenen Polens, Frankreichs, der Tschechoslowakei, Jugoslawiens, Englands, der OSA und der Sowjetunion» (Підпільна організація братерської співдружності всіх військовополонених Польщі, Франції, Чехословаччини, Югославії, Англії, США і Радянського Союзу).
Як видно з німецьких документів, організація ВБС виникла в березні 1943 року й була широко розгалуженою. Факт існування ВБС та її характер і цілі заслуговують найвищої оцінки.
Нижче наводимо ряд витягів з дивовижних документів цієї організації.
Інструкція про структурі та роботі організації
«Братерська співдружність військовополонених»
«БСВ є таємною організацією всіх військовополонених, мета якої полягає не тільки в тому, щоб допомагати нашим країнам у війні проти Німеччини та її союзників, але також і в тому, щоб самостійно боротися проти спільного ворога народів світу — гітлерівського фашизму…»
Вказавши, що розповсюдження даного документа в копіях неприпустимо і що інструкція складена на основі рішення Об’єднаного ради ВБС від 9 березня 1943 року, а також встановивши порядок виборів рад ВБС (з п’яти осіб) у таборах для військовополонених, з тим щоб забезпечити в них місця для представника кожної національності, інструкція проголошує:
«Право на боротьбу проти спільного ворога всіх військовополонених не дає жодної національності переваги перед іншими. Боротьба — це справа всіх військовополонених: такий принцип ВБС. Чим швидше і активніше військовополонені почнуть вести цю боротьбу, тим швидше вони звільняться від ланцюгів».
Головними гаслами ВБС були:
Програма ВБС датована 9 березня 1943 року.
Ось в основному все, що викладено в «інструкції програмі БСВ».
Про конкретної діяльності ВБС ми можемо робити тільки непрямі висновки по секретному циркуляру начальника поліції безпеки і СД від 22 лютого 1944 року (до якого в якості додатків дані «інструкція та програма»), информирующему про розкриття ВБС і потребує у зв’язку з цим від поліції проведення контрзаходів у найбільш широких масштабах.
Цей циркуляр, поміщений в «Збірнику циркулярів Головного імперського управління безпеки», був представлений на процесі у справі гітлерівського фельдмаршала Лееба та інших.
З цього циркуляру, як ми вже згадували вище, випливає, що гітлерівським органам безпеки був відомий факт існування (особливо серед радянських військовополонених») повстанських організацій. Цими організаціями, які намагалися встановити зв’язок з угнанными на каторжні роботи в Німеччині «східними робітниками», керував якийсь центр.
Який же був результат розкриття ВБС?
Нам відомо, що було видано розпорядження про прийняття контрзаходів з боку німецького апарату безпеки. Ці контрзаходи полягали у проведенні раптових і масових обшуків, включаючи особисті обшуки радянських військовополонених у VII (Мюнхенському) військовому окрузі.
Ця акція повинна була проводитися як в таборах для військовополонених, так і на авіаційних базах і майстерень ВПС, які використовують працю радянських військовополонених. У ній передбачалося участь не тільки військового персоналу, але і працівників апарату безпеки.
Така ж акція повинна була проводитися і на території всіх інших військових округів, а одно в «генерал-губернаторстві». Про майбутню акції були поінформовані всі вищі начальники СС і поліції, а також начальники поліції безпеки і СД і, крім того, відповідні основні відділи РСХА.