Брестська фортеця – це словосполучення викликає у будь-якої людини асоціацію про героїчних захисників, які билися з віроломно які напали фашистськими загарбниками на початку літа 1941 року. Скільки часу тривала її оборона? Офіційні джерела говорять про вісім днів, неофіційні – про те, що бійці захищали її аж до серпня 1941 року.
Історія цього всесвітнього відомого символу героїзму радянських воїнів почалася задовго до подій, які прославили її.
Вигляд середньовічної фортеці
Перша згадка про фортецю зустрічається в літературну пам’ятку «Повість минулих літ» в одинадцятому столітті. Берестя – саме так називалося поселення тих часів – перебувало між двома річками – Західним Бугом і Мухавцом. В ті часи основні торгові шляхи проходили в основному по водним шляхам. Тут же було максимальне вдале місце – за Бугу можна було доплисти в Європейську частину – Литву, Польщу і далі, а за Мухавцу – через степи на Близький Схід.
Первісний вигляд середньовічної фортеці практично не вдається відновити – збереглися дуже рідкісні музейні документи про те, як фортеця виглядала спочатку. Протягом багатьох століть вона переходила з-під влади однієї держави у володіння іншого, вигляд зазнавав змін, фортеця обростала будівлями. Але, незважаючи на зміни, навіяні вимогою часу, фортеці дуже довго вдавалося зберігати свою чарівність середньовіччя.
Військова історія фортеці
Остаточно російським володінням фортеця стала тільки в кінці вісімнадцятого століття. До цього нею володіли литовці, поляки, була вона також під юрисдикцією Туровського князівства.
В Російській Імперії фортеці стратегічного значення не надавали аж до дев’яностих років вісімнадцятого століття. Саме тоді на її вдале розташування звернули увагу верховні чини російської армії, занепокоєні зміцненням рубежів. Але втілити задуми по перебудові та її зміцненню їм вдалося не скоро.
Першої Світової війни обороноздатність фортеці підкосила, як не дивно, військова реформа – вона вивела піхоту з цитаделі, захисниками фортеці стали ополченці. Фортеця заходилися терміново реконструювати – тисячі мирних жителів були задіяні в цьому будівництві. Навесні 1915 року російські рубежі отримали одне з найпотужніших оборонних споруд.
Але за рішенням командування вже в серпні 1915 року цінне майно було вивезене, фортеця частково підірвана і залишений російськими військами.
Принизливий Брестський мир
Наступне значна подія, що сталася тут, датується 3 березня 1918 року. Принизливий Брестський мир був підписаний саме у Бресті, який перейшов у володіння спочатку німців, а потім поляків. Останні, з початком радянсько-польської війни 1919 року, влаштували в ній табір для російських військовополонених.
У 1920 році Брест був завойований Червоною Армією, але потім знову перейшов до поляків. Остаточно Брест був приєднаний до Польщі на кілька десятиліть після укладення Ризького миру 1921 року.
Поляки використовували фортецю за призначенням – як казарму, там же були військові склади. Там же була розміщена політична в’язниця, в якій містилися опозиційні чинного уряду політичні діячі.
2 вересня 1939 року німці почали наступ на фортецю і відбили її у Польщі. А 22 вересня 1939 року відбулася передача фортеці радянській стороні. В честь цього відбувся спільний парад німецьких та радянських військ. Той день можна вважати датою входження Бреста в СРСР.
Сама драматична історія фортеці
До дня нападу Німеччини на Радянський Союз гарнізон налічував 9 тисяч бійців, не враховуючи сімей військовослужбовців. 22 червня відкрилася сама драматична сторінка історії фортеці. Гарнізон прокинувся від шквального вогню, який німці відкрили о 4.15 ранку. До полудня німецьке командування планувало захопити Брест і рушити далі. Але захисники, захоплені зненацька, зуміли мобілізуватися. І хоча загальне командування в цьому вогняному хаосі організувати не вдалося, бійці стали чинити опір, взаємодіючи невеликими групами. На Волинському і Кобринском зміцненні почалися навіть штикові бої.
Через два дні німцям вдалося захопити Волинське і Тереспольское зміцнення, а їхні гарнізони пішли під захист Цитаделі. Щодня захисники відображали кілька атак, по них шквальний вогонь вівся, переривався фашистами тільки для того, щоб запропонувати залишилися захисникам здатися. 26 червня остаточно впала Цитадель, через три дні – Східний форт. Але на цьому опір не закінчилося – поодинокі бійці і невеличкі групи продовжували чинити шалений опір, намагаючись прорватися в партизанські загони.
Одиночне опір радянських солдатів тривало до серпня. Цьому свідчать написи на каменях, які залишили бійці Радянської Армії. Щоб зачистити фортецю від останніх б’ються солдатів, вермахт був змушений затопити підвали будинків.
Підсумками цього запеклого і героїчного опору були масштабні втрати з обох сторін: німці втратили приблизно 1200 чоловік, з них більше сотні – офіцерами. Радянська армія втратила близько 7000 полоненими, 1877 – убитими.
