Полки 4-ї гвардійської дивізії завдали противнику відчутних втрат у живій силі і техніці, змусили ворога відступити в напрямку міст Галац, Браїлів. Про це повідомляв бойовий наказ командира дивізії 3-му гвардійському стрілецькому полку і 23-му гвардійському артполку.
Далі в наказі були визначені найближчі завдання передових загонів: переслідувати противника вдень і вночі, не давати йому можливості організувати оборону на проміжних рубежах, форсувати річку Серет в її нижній течії і до результату 28 серпня оволодіти містом і портом Браїлів. В подальшому розвивати успіх на Бухарест.
Гвардійці передового загону рушили переслідувати фашистів у межиріччі. З боку Фокшани противник намагався перепинити шлях на Галац, Браїлів, але з допомогою сусідів з 7-го мехкорпусу і інших частин ми винищили і розсіяли фашистів.
Зробили невелику перегрупування і, отримавши дані розвідки про справність переправ через Серет, вранці 28 серпня зав’язали вуличні бої на північній околиці Браїлова.
До полудня в місті настала тиша. Відбулося міцне рукостискання з моряками-чорноморцями, які своїми рішучими діями допомогли нам у швидкоплинному бою оволодіти містом в гирлі Дунаю.
Величезний порт був забитий трофейними кораблі всіх класів і призначень. До вечора цього ж дня в Браїлові відкрилися перукарні, магазини, кабачки. Жваво торгували білими подворотничками, зірочками для пілоток — буржуа вміють робити гроші. Життя міста швидко увійшла в колію. Це був серйозний удар по геббельсівської пропаганди про жорстокості Червоної Армії.
На інший ранок ми разом з іншими частинами рушили на Бухарест. Здавалося, немає кінця нашим могутнім колон бойової техніки. Йшли танки, самохідна артилерія, в тому числі і грізна САУ-152.
Літаки стрясали потужним гудінням безхмарне румунське небо. Вони летіли в кілька ярусів. Внизу прославлені ІЛ-2, над ними баражували винищувачі. Вся ця могутня сила просувалася на Балкани.
На марші отримали радіограму начальника штабу артполку майора Фендрикова про те, що за взяття р. Браїлова наказом Верховного Головнокомандувача нашому 23-го артполку і 3-му гвардійському стрілецькому полку присвоєно почесне найменування — Браиловских.
Це було перше почесне звання, присвоєне радянським військам за кордоном. Повідомлення було прийнято гвардійцями з натхненням. Браиловцы, даєш Бухарест!
Але ситуація різко змінилася. Нам наказано в Бухарест не заходити, а форсованим маршем, не вплутуючись в затяжні бої, до результату 5 вересня вийти на румунсько-болгарський кордон і оволодіти містом Джурджу, пунктом Олтеница, бути готовим до форсування Дунаю в районі болгарських міст Тортукай, Рущук (Русе) і Силістрія.
У всіх підрозділах проводились бесіди про кровних зв’язках слов’янських народів і про те, як російські чудо-богатирі під проводом великого полководця Михайла Кутузова в цих же місцях наголову розбили турецькі війська і принесли свободу народам Балкан від турецького ярма.
У стереотрубы, біноклі та й неозброєним оком було видно, що в місті Силістрія йде звичайна життя, тільки в річковому порту не було руху. Це насторожувало. Розвідники посилили спостереження за цим районом.
Полковник Левін запропонував сформувати розвідгрупу і направити її в місто, порт з завданням уточнити положення справ, одночасно відшукати плавзасоби. На тому і порішили.
Від 3-го дивізіону група була сформована на чолі з начальником розвідки лейтенантом Лазарєвим. У складі групи старший сержант Вітрів, Шилов, Карнаухов, Романів, Терехов. Уважили мою просьбу, включили до складу групи. У напутньому слові підполковник Крилов сказав:
— Ви є першими посланцями Червоної Армії. Йдете до нашим братам-слов’янам. Будьте гідні своєї місії.
У призначений час ми попливли по хвилях блакитного Дунаю до міста. Димитров виявився прав. Зустріли нас по-братськи. Через деякий час ми повернулися з представниками порту і двома баржами, які буксирували катер.
Розміщенням вантажів на баржах зі знанням справи керували силистринские річковики. Так ми перетнули кордон Румунії і Болгарії. Військових дій не було. Повне братання болгарського народу з радянськими воїнами. Всюди нас зустрічали червоні прапори, гасла привітань. Пасажирський пароплав, прикрашений червоними прапорами, вийшов нам назустріч з оркестром, який виконував «Інтернаціонал».