Найбільш яскравою сторінкою в послужному списку Міг-21 є участь у В’єтнамській війні. Вони стали однією з складових самого нечисленного виду сил ППО Північного В’єтнаму —винищувальної авіації, зайнявши до кінця нальотів домінуюче в ній місце.
У серпні 1964 року, коли почалася повітряна війна США проти ДРВ (Демократична республіка В’єтнам), ВПС країни мали близько трьох десятків Міг-17. Поява ж «двадцять перше» у В’єтнамі відмічено лише в січні 1966 року.
В кінці місяця американська розвідка на північний схід від Ханоя зафіксувала групу Міг-21 з китайськими розпізнавальними знаками. Було висловлено припущення, що літаки прибули з КНР, точніше з о. Хайнань, і воювати на них збираються китайські ж льотчики.
Все пояснювалося тим, що на перших порах поставки з СРСР йшли через територію КНР і для маскування на них були нанесені червоні зірки з ієрогліфом в центрі і червоно смуговий обрамленні.
По мірі розвитку радянсько-китайської напруженості даний шлях відпав, і всі поставки з СРСР і країн Варшавського Договору здійснювалися виключно морським шляхом. Треба зазначити, що під час перевезення однієї з партій Міг-21 через КНР із залізничного ешелону китайцями було викрадено два винищувачі. «Натомість» на платформи було занурене два старих Міг-17.
23 квітня 1966 року відбувся перший повітряний бій за участю Міг-21 ВПС ДРВ. Мить бився з «Фантомами» і проявив себе серйозним супротивником. Хоча обидві сторони перемог і втрат не мали, однак в’єтнамський льотчик зумів ухилитися від одинадцяти випущених ракет.
Перша кров
Кілька Міг-21 перехопили розвідника RB-66, прикрывавшими F-4C 480 TFS, але втратили одну машину. Перемоги добився майор Пол Дж. Джилмор, збив літак супротивника першим пуском УР AIM-9 SIDEWINDER. До вересня «Фантоми» збили ще два Миті.
До кінця року, як заявила американська сторона, було збито в повітряних боях шістнадцять Міг-21, а свої втрати склали вісім машин, притому від дії Міг-21 —лише половина. В’єтнамці ж заявили, що їх льотчики «звалили» 47 літаків супротивника, щоправда, не вказуючи, скільки перемог було досягнуто на конкретних типах винищувачів.
Свої втрати склали дванадцять машин, у т. ч. один Міг-21. Деякі автори стверджують, що числа 47-12 відносяться до «двадцять першою», що, швидше за все, малоймовірно. Треба сказати, що різниця американських і в’єтнамських цифр виглядає приголомшливо.
Подібне різночитання можна пояснити двома причинами. По-перше, частина американських літаків були в ході боїв настільки серйозно пошкоджені, що в’єтнамці записували їх беззастережно в безповоротні втрати. Проте вони могли дотягнути до своїх баз або авіаносців, де здійснювали посадку.
Навіть якщо вони при цьому билися, то американці зараховували їх втрати в результаті льотних пригод, а не від дій супротивника. По-друге, частину втрачених літаків могла бути записана на дію інших видів ППО: зенітної артилерії, ЗРК і навіть стрілецької зброї.
У цей же період була відпрацьована тактика дій Міг-21. Як правило, вона ґрунтувалася на тісній взаємодії зі «старшими братами» — Міг-17. Останні «працювали» на малих висотах. Льотчики американських ударних літаків, намагаючись піти від супротивника, піднімалися вище, і наривалися на чекали їх там Міг-21. Останні наносили удар однією-двома ракетами по обраним цілям і одразу ж зникали. У тривалі маневрові бої в умовах чисельної переваги супротивника льотчики «двадцять перше» намагалися не вплутуватися. В основному це була стихія їх колег, які билися на «семнадцатых». Але якщо дозволяла ситуація, або змушувала обстановка, льотчики Міг-21 не відмовлялися і від такого бою.