На півдні Львівської області, в містечку Сколе, розташовувався 94-й прикордонний загін. Він складався з п’яти комендатур, кожна з яких мала чотири лінійні і одну резервну застави.
Починаючи з листопада 1940 року тут проводилась велика робота по зміцненню державного кордону. Особливо вона активізувалася в березні-червні 1941-го. Кожна застава перетворювалася на фортецю: посилювали стіни, в яких робили бійниці, будували дзоти, з’єднані між собою підземними ходами. Цього вимагала обстановка: з весни 1941 року німці приступили до зосередження військ біля кордону. А 22 червня о 3 годині 30 хвилин вони почали артилерійсько-мінометний обстріл наших застав і нарядів.
Начальник прикордонного загону в 4:00 віддав наказ: «Всім прикордонним нарядам відійти на заставу. Відділеннями і групами по 5-10 осіб зі станковими і ручними кулеметами зайняти оборону. До підходу частин Червоної Армії на лінію кордону увійти в підпорядкування відповідних командирів полків. Зв’язок зі штабом по радіо».
До світанку другого дня війни посилився натиск супротивника на всій ділянці, охоронюваному 94-м загоном. Частина заставши 1-ї і 2-ї комендатур була об’єднана. Нерівні бої з перемінним успіхом тривали до 24 червня.
У цей день вранці від командування Червоної Армії був отриманий наказ залишити кордон.
На угорській ділянці кордону, протягом перших двох днів боїв не було. 26 червня рано вранці по шосейній дорозі на Сколе похідною колоною проходив угорський прикордонний батальйон. Наші бійці вирішили розбити його. На допомогу до них прийшли батарея протитанкових гармат, два кулеметні взводи і роти саперів Червоної Армії. Прикордонники 3-й і 4-й комендатур з району Сколе на автомашинах були перекинуті до місця бою. А 2-я комендатура терміново готувала оборонний рубіж в районі Синевудско-Выжи на випадок прориву угорців через Сколе на північ.
Кругом тут відроги висотою до тисячі метрів. Густий хвойний ліс. Два вузькі ущелини, що йдуть від кордону в райони містечка Козьова, сходяться в широкому ущелині, по дну якого протікає бурхливий гірський потік.
Зав’язався бій. Бійці застави лейтенанта М. Р. Паджаева разом з саперами Червоної Армії і двома взводами кулеметників розташувалися на західному схилі висотки в районі містечка Козьова, південніше вузьких ущелин.
26 червня близько 10 години весь загін противника втягнувся в глибоку ущелину і намагався в лоб пробити дорогу на Сколе. Прикордонники почали оточувати це ущелина, щоб закрити вихід і загнати супротивника в пастку. Бійці 9-й, 10-й, 11-й заставши зайняли західні схили висоти. Звідти до 12 годин по ворогу було відкрито рушнично-кулеметний вогонь, полетіли гранати.
Приголомшені угри кинулися тікати, залишаючи вбитих і поранених та зброю. Але вихід з ущелини був закритий. До 17 години бій закінчився. В результаті були знищені два легких танки, кілька автомашин, батарея польової артилерії трехорудийного складу та понад 400 ворожих солдатів і офіцерів. Бійці 9-й, 10-й, 11-й і 12-й заставши до світанку 26 червня продовжували переслідувати і ліквідувати вцілілі дрібні групи противника.
В бою під містечком Козьова 27 червня 1941 року застава, якою командував старший помічник начальника 1-го відділу 94-го прикордонного загону капітан Михайло Дмитрович Мірзіашвілі, завдала нищівного удару по ворогу. Противник поніс великі втрати і відійшов. У той же день прикордонники під командуванням коменданта ділянки старшого лейтенанта Гаврила Івановича Щербакова розгромили близько двох рот угорців. На полі бою противник втратив понад 200 чоловік убитими і пораненими, були захоплені 3 гармати, 3 тяжких і стільки ж легких кулеметів.
В ніч на 1 липня 1941 року прикордонники 94-го загону пішли з кордону. На сході горіли Дрогобич, Борислав. Чулися далекі і близькі вибухи. Вибухали порохові та артилерійські склади, бази пального, нафтові свердловини, залізничні мости, заводи… По єдиному мосту на Болехів безперервно йшли війська, танки, піхота, обози, біженці з тачками і вузлами. На світанні загін залишив місто. Він відходив з ар’єргардом 13-го стрілецького корпусу, ведучи безперервні бої з наступаючими танками та мотопехотой супротивника, одночасно вів боротьбу з ворожими десантами, оунівцями.
2 липня 1941 року в районі Бугач прикордонники під керівництвом коменданта ділянки старшого лейтенанта Р. В. Щербакова вступили в бій, в якому авиадесант, що складався з чотирнадцяти осіб, було повністю знищено. 5 липня, після виходу з бою, вони перебазувалися на поїзді. Противник піддав ешелон бомбардуванню. Незважаючи на важку контузію, старший лейтенант Р. В. Щербаков продовжував керувати бійцями, прикордонники прибутку в свій загін. За мужність і відвагу комендант ділянки був нагороджений орденом Червоного Прапора.