У липні 1941 р. 21-я гірничо-кавалерійська дивізія (командир— полковник Я. К. Кулієв) була відправлена на фронт, маючи у своєму складі 67-й Червонопрапорний, 17-й та 112-й гірничо-кавалерійські полки, гарматний і бронетанковий дивізіони та інші відокремлені підрозділи.
Выгрузившись на станції Упеча, дивізія відразу ж взяла активну участь у боях проти німецько-фашистських загарбників у складі 13-ї армії.
В подальшому, поповнившись і перейшовши на штати воєнного часу, 21-я гірничо-кавалерійська дивізія 2 серпня 1941 р. вступила в бій з механізованими і танковими частинами армії Гудеріана, прорвавшими оборону радянських військ в районі Мстиславль, Кричів і просувалися в напрямку Рославля. Ведучи бої з переважаючими силами противника, дивізії завдала їм великих втрат в живій силі і техніці.
У середині серпня дивізія утримувала район Хотимска, а потім діяла по тилах противника в районі Клетня, Упеча, Почеп. 26 серпня вона вийшла з рейду, зайняла оборону на лівому березі Десни в смузі Трубчевськ, Сагутьево і, ведучи бої з частинами 29-ї моторизованої дивізії противника, не дозволила їм форсувати річку.
8 вересня 21-я гірничо-кавалерійська дивізія отримала наказ командувача Брянським фронтом до результату 9 вересня оволодіти містом Ямпіль. Головна роль я цьому відводилася 112-му кавалерійському полку під командуванням капітана X. К. Харазпя. Полк завдав раптовий удар по ворогу і привів його в замішання. Це дозволило без особливих втрат очистити місто і відкинути від нього противника.
Гітлерівці не могли змиритися з втратою важливого в їх планах населеного пункту 10 вересня кинули проти 112-го кавалерійського полку до двох полків піхоти, підтриманих великою кількістю танків і бронемашин. Полк відбив цю атаку, завдавши серйозної шкоди німецько-фашистським загарбникам.
Надалі атаки противника повторювались по кілька разів в день. Незважаючи па значну перевагу в силах, йому так і не вдалося взяти реванш за поразку і вибити кіннотників Кулієва з Ямполя.
21-я гірничо-кавалерійська дивізія успішно виконала наказ командувача Брянським фронтом і до 13 вересня утримувала місто. Здавши оборону Ямполя частинах 298-ї стрілецької дивізії, вона вийшла на північну околицю міста Глухів, де зав’язала нерівні бої з тапками і піхотою противника, відволікаючи на себе активними діями глухівську угруповання противника.
Потім дивізія знову перекидається до Ямполя і знову веде запеклі бої.
30 вересня противник прорвав танковими з’єднаннями оборону в напрямку Середина-Буда, Севськ, створив загрозу оточення 13-ї армії. Відходячи з важкими боями на схід, дивізія здійснює 130-кілометровий марш і займає оборону по річці Свана, прикриваючи відхід і вихід з оточення частин армії.
Виконавши завдання, 28 жовтня дивізія зосереджується в районі Колірно, південно-захід від Курська. 5 листопада вона отримує завдання затримати противника, продвигавшегося по дорозі Чернь — Єфремов, і відтягнути тим самим частину сил з тульського напрямку.
Своїми сміливими і зухвалими нічними нальотами на зайняті ворогом населені пункти дивізія відвернула на себе його 176-у моторизовану дивізію. Один з них був зроблений на околицю міста Чернь в ніч на 9 листопада 1941 р. ескадроном під командуванням лейтенанта А. П. Зотова. Розгромивши штаб батальйону, перебивши велику кількість солдатів і офіцерів, захопивши полонених і цінні документи, ескадрон майже без втрат повернувся в свою частину. В цих боях показали кавалерійську молодецтво багато бійці і командири дивізії.
18 листопада 21-я гірничо-кавалерійська дивізія виходить на доукомплектування у Липецьк, передавши свій особовий склад з 55-ї кавдивізії. На початку 1942 р. дивізія організаційно входить до складу 8-го кавалерійського корпусу.